У свою першу вагітність я будувала грандіозні плани, як щодня займатимуся з дитиною, багато гулятиму, нарешті займуся собою, навчуся готувати нові страви і все в такому дусі. Зрозуміло, що це так і залишилося мріями. Звісно, я така не одна. Думаю, до ситуації треба ставитися з гумором, тоді будь-які негаразди пережити набагато легше. Хорошим прикладом є українська художниця, яка виставляє свої роботи в Інстаграм під псевдонімом ola_comics.
Чіткий план – не для нас
Раніше скласти план на день, відпустку, вихідні було справою 5 хвилин. Деякі речі чудово запам’ятовувалися без особливих зусиль. Тепер мені доводиться все записувати в блокнот, але це не завжди допомагає. Зосередитись на будь-чому дуже складно.
Мама в душі, а під дверима – команда підтримки
Тут головне, щоб двері ванної зачинялися зсередини. Решта – проблема тата. За півгодини мама встигає розслабитися, помитися, подумати про прекрасне і, звичайно, вимити все довкола. У татусів нерви не такі міцні, і вони частенько хитрують, підсилаючи маленьких пустунів поквапити маму.
Погодки – це все, про що можна мріяти
Зважитися на другу дитину, коли перша ще й на горщик не навчився ходити, може тільки дуже смілива жінка з міцними нервами. Безумовно, потім вони дружитимуть і разом гратимуть. Але до цього ще далеко. У такій ситуації затримка навіть на півгодини вже є катастрофою.
Ті самі справи – завжди не вчасно
Не важливо, де ви і що робите, якщо дитині треба в туалет — значить, треба терміново туди бігти. Нічого не поробиш. Після переходу на трусики в житті мами з’являються ще додаткові пригоди.
Є легенда, що спрага мучить дітей особливо сильно перед сном
Якщо дитині пора спати, вона стає найголоднішим і найнещаснішим створінням у світі. Може випити літр води і десять разів сходити до туалету, що цілком закономірно. Це фізіологія чи хитрожопість? Думаю, друге)
Дитячий сон
Найпрекрасніший час – коли малюк наївся і міцно спить. Якийсь час мама щаслива, займається спокійно своїми чи домашніми справами. Але настає момент, коли в душі починає наростати тривога: “Чому він спить так довго?”, “Може він хворий?”, “Треба перевірити дихання, пульс”. Ось така материнська параноя.
Телефонні переговори – це не про нас
Дитина може займатися будь-чим, навіть спати. Але якщо в мене в руках з’явився телефон, в нього ніби спалахує червона лампочка. Він зробить усе, щоб привернути увагу.
Все смачне – доведеться з’їдати вночі
Якщо я сіла пити чай, з усіх боків відразу з’являються діти і абсолютно безпардонно з’їдають все смачне з моєї тарілки. Не дарма ходять жарти про батьків та новорічні коробки з цукерками. Все це справді краще з’їдати вночі.
Мої діти та сходи
Я бачила дітей, які акуратно спускаються зі сходів, зі стільця, дивану. Але мої, скільки не вчи, біжать стрімголов, зовсім не дивляться під ноги. Ми постійно ходимо в синцях. Мені здається, що оточуючі думають, що я їх б’ю.
Як мене шукає вся родина
Для дітей мати – центр всесвіту. Але іноді хочеться побути маленькою планетою десь на околиці галактики. Варто мені відволіктися від сім’ї, як я відразу потрапляю в розшук.
Поки діти були маленькі, я вела щоденник, у якому записувала їхні заслуги, смішні висловлювання та ситуації. Все це швидко забувається, а так збережеться надовго. Думаю, коли вони виростуть, ми не раз посміємося з себе.