Дитина, яка плаче може викликати жалість, почуття провини, навіть роздратування, але навряд чи залишить когось байдужим. Особливо якщо це ваша дитина. І особливо якщо вона плаче в громадському місці. Те, що в такі моменти ми хочемо від дитини одного – мовчання, – цілком нормально. Психолог освітнього центру «Кам’яне місто» Сергій Галіулін коментує 6 батьківських фраз, які не допоможуть справі.
1.
Дитяча психіка зчитує таку фразу однозначно: заховай емоції, вони мені заважають / не подобаються / я не можу їх терпіти. Емоції при цьому нікуди не йдуть, але дитина починає їх витісняти, ховати. Як мінімум це шкідливо для розвитку емоційного інтелекту – м’якого навику, який сьогодні особливо цінують роботодавці. Як максимум це може привести до порушення поведінки дитини, тривожності, проблемам з комунікацією.
2.
Так ми формуємо у дитини уявлення, що думка оточуючих про тебе важливіша власного відчуття. Дитина втрачає опору на себе і починає залежати від реакції інших, підлаштовуватися під оточуючих, не може сказати «ні». Така поведінка згодом може говорити про схильність до різного роду залежностей.
3.
Що в цей момент чує дитина: «Коли я спокійна – мене люблять, коли я засмучена – мене можуть кинути». Це ще один спосіб зробити дитину зручною, змусити її забути про себе і підлаштуватися під інших. З досвіду психолога скажу: зручні люди рідко бувають щасливими, здоровими і багатими.
4.
Якщо переводити таку фразу на мову людини, до якої вона звернена, то звучати вона буде приблизно так: «Ти неправильно відчуваєш!» Дитина вірить батькам безоціночно, і якщо її відчуття не збігаються з оцінкою батьків, то вона перестане довіряти собі, а буде довіряти тільки іншим. Людина, яка не вірить собі, не відчуває себе, сильно вразлива, нею легко маніпулювати.
5.
Так ми транслюємо дитині, що світ – страшне і небезпечне місце, в ньому будь-хто може забрати тебе, захисту немає. Це тягне за собою замкнутість, підозрілість, тривожність, фобії, постійний контроль за ситуацією, почуття безпорадності, відчай, що мало сумісно з щастям.
6.
Це прямий удар по самооцінці дитини. Хтось завжди краще, ніж я. Вони хороші, а я поганий. Вони правильні, а я неправильний. Низька самооцінка призводить до розвитку депресії, психосоматичних розладів, психологічної нестійкості, але не до успіху.
Чим можна замінити такі фрази
Головне, що ви можете зробити, – це не заперечувати емоції дитини, а пояснити їй, що з нею відбувається. Наприклад: «Тобі зараз боляче / страшно / сумно / ти злишся». Це як мінімум допомагає розуміти свої почуття, сприяє розвитку емоційного інтелекту.
А далі важливо дозволити дитині прожити все, що з нею відбувається, даючи їй опору. Наприклад: «Боятися / злитися / сумувати – це нормально, я тебе розумію, я поруч».
Важливий момент: емоцію важливо прожити, але не застрянути в ній. Щоб останнього не сталося, добре разом пошукати вихід із ситуації. Наприклад: «Давай подумаємо, що можна зробити».