Дві крайнощі мам – гіперопіка або фізичні покарання. Сьогодні ми поговоримо про 9 материнських помилок, які псують життя синам
Кожна мама мріє про те, щоб її дитина виросла найщасливішою, найуспішнішою. Але іноді її методи виховання або навіть риси характеру одразу ставлять на цьому хрест. Яких помилок важливо уникнути?
1. Чоловіконенависництво
На жаль, це непоодинока історія, коли мама всіма способами транслює в цей світ меседж про те, що “всі мужики козли”. Чи захоче хлопчик ідентифікувати себе з чоловіками? А саме до цього він має підійти до свого пубертату. Такі узагальнення не призводять ні до чого хорошого. По-перше, козли – далеко не всі. По-друге, син рано чи пізно переміститься з категорії хлопчиків у категорію чоловіків. І якщо в голову йому закладати думку, що чоловіки обов’язково непорядні, егоїстичні, легковажні, то він або справді ним стане, або вважатиме за краще залишитися таким собі малюком без статі й віку.
2. Неповага до чоловіка, батька, брата
Буває так, що жінка в сім’ї відіграє провідну роль: перетягує ковдру на себе в розв’язанні не тільки побутових, а й питань усієї родини загалом. Комусь це приносить задоволення, і навіть чоловіка це може влаштовувати. Інша річ, коли замість відкритого зізнання в тому, що це влаштовує всіх, жінка використовує цю роль як аргумент для маніпуляції, приниження і знецінення чоловіка. “Та ти ганчірка, нічого в цьому житті не можеш вирішити, все доводиться самій, ти ні на що не здатний тощо”. А тепер уявімо чоловіка, який виріс у такій сім’ї. Якими рисами характеру він володітиме, щодня спостерігаючи за тим, як у родині ставляться до чоловіків?
Навіть якщо ви за природою природжений лідер, володарка сильного темпераменту і “того ще” характеру, ви самі обрали саме такого чоловіка як супутника вашого життя. Повага – це запорука не тільки повноцінного виховання дитини, а й щасливого сімейного життя.
3. Заперечення батька дитини
Світ дихотомічний. У кожному з нас є жіноче і чоловіче начало. Це X і Y хромосома, Інь і Ян, Аніма й Анімус. Саме цілісність дає нам змогу бути гармонійною особистістю, привласнюючи собі цінні чоловічі та жіночі якості. Поява на світ дитини – це участь двох, яким би другий не був, він до цієї події має безпосередній стосунок. Віра в непорочне зачаття навряд чи додасть щастя в дорослому житті будь-якого чоловіка. Поставтеся з повагою до історії появи свого сина. Те, що між вами не склалося, не означає, що батька ніколи не було.
Ще одна велика помилка – наділяти батька хлопчика всіма негативними рисами. Знайома фраза: “А ось цим ти точно пішов у батька!” І, звісно, вона далеко не про найкращі риси характеру дитини. Треба сказати, що за даними досліджень більший вплив на становлення дитини як особистості має оточення, ніж генетика. І якщо мама бере активну участь у вихованні сина, то ймовірність копіювання її рис і звичок у рази більша.
4. Гіперопіка
Ця помилка у вихованні вже набила оскому. Однак багато мам досі не можуть впоратися з власною тривогою і продовжують надмірно опікати своїх синів. Одягати тепліше, ніж треба, оберігати від будь-якого, хоч трохи небезпечного заняття, не дозволяючи дитині експериментувати, досліджувати межі своїх можливостей, отримувати досвід. Такі хлопчаки виростають як у тому анекдоті: “Мамо, а я зараз замерз чи зголоднів?” Відсутність можливості спертися на себе, свої хочу і можу призводять до пасивності, втрати дослідницького інтересу і повної залежності від думки мами.
5. Тотальний контроль
Наслідки ті самі, що й у гіперопіки. Але тут додається недовіра собі та цьому світу. У хлопчика не розвивається власна ініціатива і внутрішній контроль, оскільки їх благополучно замінює мати своїм зовнішнім контролем. Інфантильність, нездатність брати відповідальність на себе. Список наслідків можна продовжити. Важливо зрозуміти, що своєю довірою до сина ви створюєте ґрунт для його впевненості, самостійності та відповідальності. Почувши слова: “Синку, я тобі повністю довіряю! Впевнена, ти впораєшся!”, дитина з більшою ймовірністю візьме відповідальність на себе за рахунок механізму прив’язаності. І з більшим завзяттям прагнутиме цю довіру виправдати.
6. Заперечення негативних емоцій
Насамперед це фраза “Чоловіки не плачуть”. Навіть найпрогресивніші батьки досі не усвідомлюють, наскільки згубний такий підхід до виховання. Фактично з такою установкою з дитинства дорослому чоловікові забезпечений привід для візиту до психотерапевта. Ми готові заохочувати різні емоційні прояви в дівчаток, коли їм сумно, але намагаємося навчити наших синів позбуватися інших почуттів, окрім щастя та гніву. Незалежно від статі діти мають однаково глибокі емоційні переживання, і нікому не стане краще від того, що ваш син нескінченно стримуватиме образи та сльози.
Замість цього прищеплюйте емоційний інтелект. Поясніть, що всі емоції – це нормально, вони притаманні кожній людині, їх потрібно вміти розпізнавати та називати. Навчіть своїх хлопчиків різних слів, що позначають почуття та емоції: смуток, розчарування, сором, гордість, страх, збентеження, любов тощо. Потренуйтеся використовувати ці слова для позначення персонажів у книжках і фільмах і використовуйте їх, щоб описати свої почуття.
7. Знецінення страху
Деяким батькам складно прийняти, що хлопчики теж бояться. Замість того, щоб з розмаху сказати синові: “Нема чого боятися!” і закрити тему, попросіть його розповісти вам більше про те, через що він нервує. Проговоріть це і поясніть, що сміливі люди – це не ті, хто ніколи не боїться, а той, хто, незважаючи на страх, іде вперед, до перемоги.
8. Вважати, що дитина ніколи нікому не заподіє шкоди
Хлопчики часто бешкетують, можуть побитися в школі чи дитячому садочку, а відповідати, як правило, доводиться батькам, яких викликають до директора. І тут починається найцікавіше, бо люблячі матусі готові розірвати всіх навколо, аби довести, що їхній синочок нікого не чіпав і поводився бездоганно. Ми всі звикли думати про наших дітей якнайкраще. Але нам потрібно вчити співпереживанню наших хлопчиків і дівчаток, щоб вони з раннього віку вчилися думати про те, які почуття їхні дії викликають в інших, і обговорювати наслідки.
9. Фізичні покарання
Фізичні покарання неприпустимі. Крапка. Ні щодо дівчаток, ні щодо хлопчиків. Потиличнику або ляпасу завжди можна знайти альтернативу. Якщо підліток справді заслужив покарання за погану поведінку або пустощі, його можна позбавити телевізора або на певний час забрати мобільний телефон (залежно від віку).
З маленькими дітьми потрібно діяти по-іншому. Який сенс кричати на дитину, змушувати її робити те, що вона не хоче, окриком і лайкою? Це нічого не змінить і нічому не навчить дитину, тільки вселить їй страх. Набагато простіше і правильніше приголубити, обійняти і м’яко попросити. А найкраще, зробити щось разом. Адже бешкетують діти найчастіше від нудьги, їм просто не вистачає батьківської уваги та любові.
Читайте також: “Яка ви мама за знаком зодіаку“