Багатьом мамам знайома ситуація, коли з настанням сутінків малюк починає вередувати. Що ж робити, якщо немовля плаче?
Як здоров’я?
Дитячий плач – здорова реакція на подразники. Дитина ще не вміє пояснюватися, висловлювати думки, бажання, і єдиний спосіб привернути увагу дорослих – гучний протяжний крик.
Плачем немовля сповіщає батьків, що голодне, втомилося і хоче спати або його мучать больові відчуття, дискомфорт. Тому для початку слід виключити можливі негативні впливи: нагодувати малюка, перевірити пелюшки, подивитися, чи не спекотно в кімнаті (чи, навпаки, холодно). Коли малюк мерзне, він стає блідим, ручки, ніжки та носик холонуть, може з’явитися синява в ділянці носогубного трикутника. Якщо дитині спекотно, вона червоніє і пітніє.
Нерідко плач свідчить і про нездужання немовляти. Наприклад, про кольки або головний біль.
Здуття живота і кольки, як правило, турбують малюків до 3-6 місяців життя. У цьому віці процес перетравлення і пересування їжі кишківником недосконалий через недостатню скорочувальну здатність м’язового шару кишки, невисоку активність ферментів, несформовану або порушену з якихось причин мікрофлору. Однак масаж животика, правильне харчування і засоби від кольок здатні вирішити проблему.
Головний біль у немовлят – звичайна реакція на зміну погоди або перепади атмосферного тиску. Але якщо мігрені турбують малюка занадто часто, дитину варто обстежити у фахівців, оскільки в рідкісних випадках головні болі є ознакою синдрому перинатальної енцефалопатії (ПЕП), яка характеризується підвищеним внутрішньочерепним тиском, зміною м’язового тонусу та надмірною збудливістю.
Я так втомився!
Нерідко вечірні капризи виникають через банальну втому. Маленькій дитині кожен минулий день дарує масу яскравих вражень. Нове брязкальце, прогулянка в парку, введення прикорму – будь-яка незначна для дорослих деталь для немовляти є відкриттям, серйозним звершенням, що вимагає психічних та інтелектуальних витрат. І до кінця звичайного дня дитина може почуватися “вичавленою немов лимон”. І вона може протестувати, виявляти невдоволення, вередувати, ридати.
Зрозуміло, найправильніше – не доводити дитину до стану крайньої втоми. Дітям потрібен режим, коли мама точно знає, в який час слід годувати малюка, коли купати й укладати спати, щоб не допустити “голодних бунтів” або перевтоми. Важливо також і дотримання щоденних ритуалів: купання, легкий масаж, колискова або читання на ніч.
Для багатьох немовлят у віці від народження до трьох місяців типовий феномен, іменований “вечірньою дисритмією”, коли малюк скиглить і ниє без причини. Дитина може просити груди або пляшечку, трохи посмоктати, кинути, відвертатися, плакати, потім знову братися за їжу. Така поведінка властива крихіткам, у яких ще не виробився режим сну – неспання. Згодом ця проблема зникне сама.
У разі, якщо істерики уникнути не вдалося, важливо пам’ятати, що плачем дитина знімає накопичений стрес. У кожній ситуації потрібно враховувати характер і темперамент малюка: одну дитину можна втішити, поносивши на руках, а іншу варто на кілька хвилин залишити поплакати на самоті, а потім повернутися, міцно обійняти, приголубити, а вже потім укласти в ліжко. Але в будь-якому разі карати дитину за істеричні сцени, що виникли на тлі перевтоми, або залишати малюка без розради, підтримки не можна.
Хвилиночку уваги
Найчастіше нервові зриви у маленьких дітей пов’язані з нестачею уваги з боку батьків. Особливо чуйно малюки реагують на розлуку з матір’ю. Наприклад, коли мама виходить на роботу і малюк бачить її тільки вечорами. Намагаючись компенсувати брак спілкування, дитина може буквально “тероризувати” батьків нескінченними примхами, скигленням. Одні дорослі, відчуваючи провину перед дитиною, починають балувати крихітку. А інші, навпаки, різко і жорстко реагують на скиглення і занепокоєння.
Потрібно знайти “золоту середину”. З одного боку, не варто піддаватися на істеричні провокації, але з іншого – важливо створити для дитини атмосферу захищеності, турботи. Для малюка життєво необхідні обійми, спільні ігри на килимі, сімейне читання, розмови.
Три дзвінки
Іноді вечірні істерики можуть бути пов’язані і з небажанням чада вирушати “на бокову”. Адже необхідність іти спати змушує дитину припинити цікаву гру або спілкування з батьками, за якими вона скучила за день. Постарайтеся уникати захопливих занять незадовго до сну. Кілька разів нагадайте малюкові, що за деякий час доведеться “закруглитися”, крокувати до ванної, а потім – до спальні. Перше попередження – хвилин за 20, і ще рази 2-3 нагадайте про майбутні плани. Різке припинення цікавої гри або розмови і дорослій людині дається непросто, а вже дитині, у якої перемикання уваги відбувається повільніше, і поготів.
Пряма передача
Ми звикли на роботі, в гостях тримати негативні емоції в собі, а вдома розслаблятися і вихлюпувати поганий настрій на близьких. Але напруга і дратівливість легко передаються оточуючим, особливо дітям, які, намагаючись скинути тягар, починають плакати і скиглити, чим тільки загострюють обстановку. Коли ви відчуваєте роздратування, втому, спершу розслабтеся: прийміть ванну з ароматичними оліями, зробіть самомасаж, посидьте кілька хвилин у тиші, глибоко дихаючи, помедитуйте. Згідно з науковими дослідженнями, у 30% випадків у матерів, які страждають на депресію, діти також схильні до депресивних станів. Малюки вкрай чутливі до настроїв батьків, і позитивний настрій, спокій дають дитині відчуття рівноваги й умиротворення. Якщо протягом дня в сім’ї сталася неприємна подія, скандал, що стривожив дитину, обов’язково ввечері обговоріть їх із малюком. Поясніть дитині те, що трапилося, обговоріть почуття, які вона відчула: “Ти злякався, що ми кричали”, або “Ми постараємося більше не сваритися”, або “Ми дуже любимо тебе”.
Читайте також: “Краще б він не зрадив, а пoмep”: чесні думки жінки після розлучення“