«У моєї свекрухи — чіткий поділ онуків на «своїх» і «не своїх». Вона цього відкрито не каже, але її поведінка говорить сама за себе. Наші діти — ніби зайві в її світі, а от онук від її доньки — зірка Всесвіту. Йому — увага, подарунки, постійна турбота. А нашим — цукерка на Новий рік і фраза “не галасуйте, в мене голова болить”. Це несправедливо. Говорила з чоловіком, а він лише відмахнувся: мовляв, я перебільшую», — розповідає Єлизавета, 34 роки.
Що каже психолог?
Насамперед важливо усвідомити: можливо, ваша оцінка ситуації частково ґрунтується на власних очікуваннях. Якщо ми один раз подумали, що нас недолюблюють, мозок підсвідомо шукатиме підтвердження цього, ігноруючи протилежні факти.
Але… навіть якщо ваші підозри правдиві, це не рідкість. Досить часто бабусі та дідусі не однаково ставляться до всіх онуків. Причин може бути багато, і далеко не всі з них мають злий намір.
Чому свекруха може більше любити онука доньки?
Усе дуже просто: з дочкою у неї ближчі, довірливіші стосунки. Вона активно залучена до життя цього малюка, більше проводить із ним часу, знає його вподобання, щоденний режим і характер. А от з вашими дітьми контакту менше — от і теплоти менше. Ми цінуємо і прив’язуємось до того, у що вкладаємо час, сили й емоції.
Це не завжди питання любові чи нелюбові. Це може бути звичка, комфорт, контроль або банальне прагнення бути корисною саме там, де її приймають без опору.
Чи варто говорити зі свекрухою прямо?
У більшості випадків — ні. Якщо вам не потрібен відкритий конфлікт або глуха стіна з обурення, краще утриматися. Навіть якщо вона визнає, що поводиться упереджено, ситуація навряд чи зміниться — а осад залишиться. У найкращому разі ви почуєте логічну, з її точки зору, відповідь: наприклад, що у вас все добре, а от доньці потрібно більше допомоги.
Ні ви, ні чоловік не змусите людину «полюбити» когось так, як вам хочеться. Любов — це не інструкція і не обов’язок.
А що ж тоді робити?
Насамперед — зупинитися. Якщо ваші діти не відчувають себе приниженими чи ображеними, не втручайтеся. Вони відчувають вашу тривогу, і саме вона може зіпсувати стосунки з бабусею, а не її вибіркове ставлення.
Подумайте: чи не ображаєтесь ви не тільки за дітей, а й за себе? Можливо, це не лише про бабусю й онуків, а про ваше розчарування в образі «ідеальної родини» чи «ідеальної бабусі».
Як собі допомогти в цій ситуації?
-
Визнайте свої емоції. Так, вам прикро. Це нормально.
-
Не вимагайте від свекрухи того, чого вона не здатна дати. Її стиль любові — це її вибір.
-
Не передавайте образу дітям. Вони побачать і зрозуміють усе самі, коли прийде час.
-
Зосередьтесь на тому, що є. Якщо у вас чудова родина, близькі діти, добрий чоловік — це вже багато.
Висновок
Не ідеалізуйте родичів і не вимагайте неможливого. Те, що бабуся когось любить більше, не означає, що інші гірші. Це не конкурс. Це життя. І ваша сила — не у прагненні щось довести, а в тому, щоб дати своїм дітям достатньо любові без чужих порівнянь.
Читайте також: “6 життєвих уроків із фільмів Дісней“