“Скриньку Пандори” відкрив Ермітаж. Музей опублікував у соцмережах миле відео: молодий тато прийшов до музею з маленькою дитиною. Візочок чудово маневрував у просторих залах, а карапуз, на вигляд не старший за рік, слухняно тупотів поруч із чоловіком і махав іншим відвідувачам долонькою.
“Беріть дітей до музею” – так підписали цей ролик співробітники Ермітажу.
Пост викликав бурю відгуків у соцмережах. Такої реакції в музеї навряд чи очікували.
“Навіщо??? Бідні діти! От зовсім не розумію, навіщо маленьку дитину тягнути туди! Це ж не на півгодини!” – емоційно написала одна з підписниць.
Багато хто з нею погодився. Щоправда, не зі співпереживання крихітці. Хтось засмутився через “цінну підлогу Ермітажу, якою скрипить візок”. Інші стверджують, їм діти заважають вдумливо насолоджуватися високим мистецтвом, а батьків, які беруть із собою в музей зовсім маленьких дітей, називають егоїстами. Хоча хто тут насправді егоїст – це дуже спірне питання.
Ось лише деякі з реплік.
“Дурниця! Навіщо? Щоб заважав усім іншим відвідувачам, які прийшли відпочити і похвастатися шедеврами? У музеї дітям раніше, ніж у 6-7 років, робити нічого, їм тут не місце”.
“З малюками такого віку йдіть, будь ласка, на майданчик або кличте родичів на допомогу. Малюки одного дня виростуть і їх, усвідомлених, можна буде взяти з собою окультуритися. Музей нікуди не дінеться”.
“Похід до музею з дитиною такого віку – це винятково хотілка батьків змінити домашні 4 стіни, де все обридло. Не будуть вони в захопленні завмирати перед шедеврами, вони стежитимуть за дитиною, щоб та не впала, не почала плакати, щоб не облизувала лавки”.
“І що? Вона ходить, нічого не розуміє, їй це взагалі не цікаво. А я не збираюся ходити і дивитися під ноги, щоб на когось не наступити”.
“Навіщо? Щоб вони там кричали? Люди їдуть у музей насолоджуватися картинами. Посидіти, походити, подивитися. Отримати задоволення. Навіщо нам дітей слухати? Їхній крик? Ось років із 7 можна з дітьми, але не з такими малюками”.
“Кричуща дитина, яка бігає серед полотен Рубенса, – це саме те, що треба!!! Ще можна собачників запросити, а то бідним песикам одним удома нудно!!!”
До речі, у коментарях розповіли історію, коли проти дітей у музеї виступили самі співробітниці Ермітажу.
“Нас ваші доглядачки вилаяли одного разу, за те що ми з дитиною прийшли піврічною, – написала одна матуся. – А ми летіли здалеку, між іншим… Куди ж нам її подіти, якщо хочеться відвідати Ермітаж? А коли сідали годувати в куточку, сховавшись за слінг, узагалі мало не вигнали з ганьбою”.
Як думаєте, що відповіли цій жінці? Слова підтримки, звичайно ж, були, але багато хто впевнений, що доглядачки все зробили правильно – гнати таких матусь геть із музею.
Ситуація цілком відображає тенденцію, яку ми вже відзначали не один раз. Мами з маленькими дітьми багатьом заважають. Можливо, тому що вимагають для себе рівних прав із бездітними товаришами?
З грудним вигодовуванням у громадських місцях особлива історія. Складно зрозуміти, чим керуються люди, які, наприклад, виганяють жінку з кафе тільки за те, що її немовля хоче їсти. Такий скандал трапився в Москві нинішньої зими – до молодої мами підійшла офіціантка і заявила, що в закладі заборонено годувати грудьми. Раніше подібний інцидент стався в Петербурзі. У Ростові-на-Дону жінку зацькували за те, що вона дала дитині груди в автобусі. А 2 роки тому теж у столиці молоду маму за подібний вчинок виставили за двері Третьяковської галереї.
Але навіть якщо це не груди, які у багатьох чомусь тригер. Не зміна памперса просто на столі, не горщик посеред обідньої зали (адекватність ніхто не відміняв). Багатьох людей дратують діти самим фактом своєї присутності – галасливим, гучним, таким, що відволікає на себе увагу. Вони кричать, кричать, плачуть. Загалом поводяться, як діти, але…
“Нехай вони спочатку підростуть, навчаться поводитися, потім ходіть із ними в люди”, – пропонують ті, хто пише за тишу.
Це логічно. Але щоб дитина навчилася поводитися, їй треба пояснювати і показувати, причому всередині ситуації, а не поза нею. А в нас зараз виходить якийсь парадокс: з одного боку, всі закликають народжувати ще, народжувати більше. З іншого – у суспільстві дітям не раді. У літаку, у музеях, у ресторанах це суспільство виявилося не готовим до дітей. І навіть не в кожен готель впустять матусю, якщо вона з візочком. Виходить, мами мають ніби зникати на 6-7 років, поки малюк не доросте до віку, коли його готові терпіти.
А батьки малюків виявилися не готові перекидати місток через прірву нерозуміння, виховувати дітей, навчати їх правил поведінки в цьому самому суспільстві. Можливо, тому, що вони самі їх не завжди знають? Але це вже претензії не до малюків. Та й узагалі зовсім інша історія.
“Музей – це прекрасний спосіб і показати дитині щось нове, і почати соціалізацію. Усе індивідуально: хтось уже в 3 роки активний і проявляє інтерес буквально до всього, а комусь потрібно трохи більше часу, щоб ще трохи “підрости”. З допитливими малюками можна вирушити в музей уже в 3-4 роки.
Затія обернеться головним болем, якщо розглядати спільний похід до музею як авантюру і сподіватися на “авось”. Необхідно дотриматися однієї дуже важливої умови: дитині має бути цікаво.
Вибирайте музей або виставку, які будуть цікаві їй, а не вам. Найпоширеніша помилка батьків – приймати власні вподобання за вподобання дитини. Інакше батькам доведеться вести нескінченний монолог у порожнечу: “Ну чому ж ти кричиш?”, “Поводься добре”, “Он послухай, як тітка цікаво розповідає”… “Та нецікаво”, – хочеться відповісти в таких випадках. Цікаво дорослим, але не дитині!”