Складно бути мамою в 21-му столітті: потрібно мало не з народження розвивати малюка, водити дитину на курси і секції, з пелюшок готувати до великого майбутнього.
Молоді жінки сприймають на віру, часто шкідливі, поради з виховання від популярних блогерів і тут же кидаються їх реалізовувати на своїй дитині. Але, в гонитві за ідеальною картинкою, більшість сучасних батьків робить одні й ті ж помилки.
1. Жертвують власним життям заради дитини
Виховання успішної особистості стає головною метою, а сама дитина при цьому перетворюється на довгостроковий проект. На маленького члена сім’ї покладаються великі надії. Він не має права висловлювати власні бажання чи мати власну думку, бо всі навколо відмовляються від своїх бажань заради його блискучого майбутнього.
А якщо проєкт виявляється невдалим, то втрачається сенс усього життя мами, адже вона заради нього всім пожертвувала.
Що робити: живіть своїм життям повним і цікавим, де дитина частина, а не центр всесвіту. Тоді в неї буде і приклад щасливої людини, і простір для власного розвитку.
2. Зловживають раннім розвитком
Нікого вже не здивувати тим, що малюк у три роки вміє читати, або 5-річний математик вільно оперує багатозначними цифрами. Але потім більшість мам дивуються, чому до 10 років дитині нічого не цікаво, і вона нічого не хоче робити? Чому в юних вундеркіндів у школі починаються проблеми з навчанням? Усе це відбувається, тому що в кожному віці є провідна діяльність, і саме в ній дитина максимально розвивається. І цей розвиток, крім того, відповідає ще й розвитку головного мозку, який дозріває поступово, готуючись до вирішення нових завдань. Так от, у дошкільника провідна діяльність – ігрова, і саме в ній він має пізнавати світ і освоювати різні ролі.
Що робити: перестаньте ліпити з дітей юних геніїв. Запам’ятайте, всьому свій час! Дитина готова до навчальної діяльності до семи років, коли вже активно розвиваються відповідні відділи кори головного мозку. І, повірте, дві дитини, одна з яких почала читати в три роки, а інша – в сім чи в дев’ять років, читатимуть однаково. З тією лише різницею, що друга не втратить інтерес і розумітиме прочитане.
3. Намагаються бути ідеальними
Не показують дитині, що є проблеми на роботі або в побуті, що батьки можуть вчинити неправильно або помилитися, або чогось не знати. Нехай малюк вважає, що його мама і тато найкращі і росте таким же. А малюк живе з твердим усвідомленням того, що нормальна людина не може помилятися. І в якийсь момент розчарування приходить до нього відразу з двох боків, з одного боку, він раптом бачить, що батьки неідеальні, а з іншого – що він сам помиляється, а цього робити не можна.
Що робити: діліться своїми помилками, порівнюючи їхній масштаб із віком дитини, зізнавайтеся, що не знаєте чогось. Не забувайте розповісти, як вибачалися за неправильний вчинок або шукали рішення, зробивши щось неправильно. Пошукайте разом ту інформацію, яка вам невідома. Цей безцінний досвід обов’язково стане в пригоді дитині в майбутньому.
4. Завалюють дитину іграшками
А потім щиро дивуються, що в неї стільки всього, а вона ні в що не хоче грати. Дитина не здатна концентрувати свою увагу на безлічі предметів. І якщо навколо занадто багато всього – вона просто губиться і втрачає інтерес.
Що робити: не скуповуйте всі, здавалося б, пізнавальні іграшки в магазинах. Достатньо, коли в дитини є на вибір 3-4 іграшки. Ще один важливий момент – якщо даруєте малюкові щось нове, для початку пограйте з ним разом, щоб він зацікавився і зрозумів як можна погратися.
5. Визначають за дитину ігрову діяльність
Ця помилка нерозривно пов’язана з попередньою. Коли для всього в дитини є готове рішення – хочеш готувати – ось тобі набір посуду, хочеш бути лікарем – будь ласка, валізка з усім необхідним, і навіть для магазину все готово: і продукти, і каса, і гроші.
Що робити: розвивайте в дитини фантазію, шукайте предмети різного призначення, наприклад, перевтілюйте паличку на пензлик для макіяжу, як у мами, або нарізайте папір разом, щоб намалювати гроші. Використовуйте предмети-замінники, так називаються звичайні речі, які дитина використовує не за призначенням, а для своїх ігор, наділяючи їх абсолютно новими функціями. Це дуже важливий етап розвитку дитини – важливо не заважати йому статися.
6. Беззастережно дотримуються порад щодо виховання
Якою б правильною не була книга, вона написана людиною, яка нічого не знає ні про вас, ні про вашу дитину. Це просто загальні рекомендації. І зауважте, вони змінюються з покоління в покоління. Більшість із нас виросли в тугому сповиванні за Споком (Бенджамен Спок – американський педіатр, автор книжки “Дитина і догляд за нею”), зараз ми компенсуємо це, вибудовуючи максимальну прив’язаність із дитиною за Боулбі (Джон Боулбі – англійський психіатр і психоаналітик, основоположник теорії прив’язаності). А через 10 років знайдеться хтось, хто скаже, що і це було неправильним, і треба по-іншому.
Що робити: читати, знати, фільтрувати і застосовувати тільки те, що відгукується вашому материнському серцю. Воно точно не схильне до мінливих віянь прогресу і знає як краще вам, дитині та вашій родині.
7. Замінюють батьківську увагу гаджетами
Сучасна дитина з самого раннього дитинства привчається до тотальної присутності й уваги дорослого. А коли в мами немає часу – доводиться давати гаджет. Ну треба ж її чимось зайняти, поки мама варить суп?
Що робити: дайте дитині самій знайти собі заняття, поки ви зайняті. На жаль, мало хто із сучасних мам дає таку можливість. Тому що вона незручна і може приносить додаткові проблеми. Крихітка, надана сама собі, знаходить собі заняття, як правило, в не найбільш підходящих місцях. І дати гаджет, щоб прив’язати його до одного місця – це найпростіший спосіб вирішити цю проблему. Ось тільки виходить, що він сам не вміє ні в що грати, і крім айпада йому нічого не цікаво.
8. Порівнюють свою дитину з чужими
Нерідко батьки в педагогічних цілях порівнюють свою дитину з іншими дітьми. “Марійка, така молодець, уже розмовляє англійською, а ти й трьох слів вивчити не можеш; Міша взагалі виграв першу медаль на змаганнях, а ти кинув фігурне катання…”. Дорослі роблять це, звісно, для того, щоб їхня дитина стала кращою, щоб вона дивилася на інших і тягнулася за ними. Насправді, ці порівняння лише знецінюють їхні вміння зокрема та їх самих загалом. Це призводить до того, що дитина починає почуватися гіршою за іншу – розумнішу та здібнішу.
Що робити: порівнювати дитину тільки з нею ж самою, але вчора. Ставте цілі, виходячи з її власних здібностей.
9. Реалізовують свої нездійснені мрії
Не секрет, що деколи батьки змушують дитину займатися тим, чим вона не бажає, лише для того, щоб здійснити свої власні нездійснені мрії – стати відомим актором, спортсменом або кимось іще. Ця проблема виникає, бо батьки сприймають свою дитину як продовження себе, а не окрему особистість. А отже, вона має реалізувати ті мрії, які не вдалося реалізувати свого часу мамі чи татові.
Що робити: запам’ятайте, ваша дитина унікальна, і в неї є свій життєвий шлях. У вас є мрії? Реалізуйте їх самі! У наш час є можливість у будь-якому віці займатися улюбленою справою.