У спадок можна передати не тільки риси обличчя або характеру. Досягне дитина в житті успіху чи ні – це набагато сильніше залежить від батьків, ніж прийнято вважати.
Ви не замислювалися, чому в прислів’ях ставлення до багатства частіше негативне? “Менше грошей – менше клопоту”, “Пусти душу в пекло – будеш багатий”, “Багатому не спиться: він злодія боїться”. І навпаки: “Бідність – не порок”, “Грошей ні гроша, та слава хороша”. Але апофеоз народної мудрості про гроші – “Не жили заможно, годі й починати”.
“Філософія бідності – це спосіб мислення, за якого людина ухвалює рішення, зокрема пов’язані з фінансами (вибір роботи, купівля речей, планування відпустки), з позиції жертви, обділеної можливостями. І тим самим не дає собі навіть найменшого шансу на краще життя”.
День у день зомбуємо
“У мене немає машинки, які друкує гроші! Це занадто дорого для нас! Що за запити? От якби в тебе тато більше заробляв!” – чи не найпопулярніші фрази деяких батьків. Необов’язково, що вони насправді ледве зводять кінці з кінцями, але на автоматі кажуть такі слова замість “ні”. Цієї звички треба позбуватися! Доведено, що подібні висловлювання не минають безслідно, вони формують мислення крихітки і справляються із завданням досить успішно. Такі діти в дорослому житті – потенційні пацієнти психологів.
Не вміємо правильно відмовляти
Щойно дитина починає активно взаємодіяти із зовнішнім світом: спілкується з однолітками в дитячому садку або школі, ходить на розвивальні заняття – вона підсвідомо порівнює себе з іншими дітьми. У кого краща іграшка, чому в Каті є лялька, а в мене немає? І приходить із цими запитаннями до батьків. Або інший варіант: вимагає купити “таку саму”.
Що робити в цій ситуації? Як пояснити, що батькам це не по кишені? Навіть якщо у вас не вистачає грошей на те, що просить малюк, завжди можна замінити установки “ми не зможемо собі це дозволити” на “зараз ми не можемо купити цю ляльку, але ми тебе дуже любимо, тому постараємося, щоб вона в тебе з’явилася”. Роблячи акцент на відсутності ресурсів, ми навіюємо дітям, що в них немає можливостей розвиватися, вчимо їх жити і мислити з позиції людини, якій не пощастило.
Готуємо до найгіршого
Не потрібно розповідати синові й доньці про те, як їм важко доведеться в житті. Негативні установки на кшталт: заробити можна тільки “потом і кров’ю”, “краще синиця в руках”, “не всім бути багатими” – усе це виховує невпевнену в собі людину з низькою самооцінкою, на яку в майбутньому нічого хорошого не чекає. Це підтверджують результати дослідження фонду Джозефа Раунтрі (незалежна організація, що працює над вирішенням проблеми бідності у Великій Британії).
Науковці з’ясували, що в тих, хто живе в злиднях, дуже низький рівень впевненості у своїй здатності домогтися успіху. І це впливає не тільки на психологічне, а навіть і на фізичне здоров’я, заважає здобути освіту та розвинути професійні навички. Дефіцит ресурсів породжує “мислення дефіциту”, коли вся увага зосереджена на найближчих цілях, а довгострокове планування (вивчити кілька мов, вступити до європейського вишу тощо) відходить на другий план. Це, на думку дослідників, може сприяти збереженню циклу бідності.
Культивуємо відсутність грошей
“Зате ми чесно заробляємо”, “багаті – корисливі та дурні”, “все зло від грошей”. Діти, які регулярно чують такі слова від мами з татом, будуть впевнені на двісті відсотків, що добре заробляти можна тільки нечесним шляхом: або ти порядний, або багатий. У дорослому житті вони застосовують ту саму схему: можуть відмовитися від підвищення або недооцінюють себе як фахівця і, як наслідок, – отримують меншу зарплату.
Як не виховати дитину “жебраком”?
Завдання № 1: зробіть їй щеплення багатства. Починати можна з самого раннього віку. Наприклад, розповідати про те, що ви ходите на улюблену роботу, виконуєте завдання й отримуєте за це гроші. На них купуєте іграшки, продукти, їздите на море влітку. У підлітковому віці привчіть отрока працювати на канікулах. Він за свої зусилля отримає грошову винагороду – це гарна репетиція дорослого життя”.
Завдання № 2: поясніть, що гроші та можливості – не одне й те саме. Важливо транслювати дитині, що якщо вона не має комп’ютера/телефону, який є в однокласника, то це не робить її гіршою, а можливості так само безмежні. Комп’ютер або телефон – лише засіб, вони не дають переваги.
Завдання № 3: створюйте красу. Прикрасьте разом кімнату, дозвольте дитині носити “ту саму сукню” або “парадні” кросівки, які відкладені для особливих випадків, просто тому, що вона може собі це дозволити без приводу. А гроші – всього лише засіб, завдяки якому ви створюєте навколо себе той світ, у якому вам тепло і затишно.