Найчастіше я зустрічаю жінок із дітьми двох типів.
Перші відразу після пологів лізуть у солярій, на пілон і в мініюбку. Яскраво фарбуються (часто недоречно) і вважають, що в житті їхньому з народженням дитини нічого не змінилося.
Другі носять спортивні костюми (для зручності), а взимку лижні костюми (для тепла). Ви взагалі помічали скільки у нас вулицями гуляє жінок у лижних костюмах? Більша частина жіночого населення Країни має бути лижницями! Ні, це все ж таки для тепла. Я розумію, коли ви разом із дитиною, яка підросла, катаєтеся на санчатах з гірки, або навіть на тих самих лижах, можна вдягнути лижний костюм. Але коли ви просто гуляєте зі сплячою у візочку дитиною, чи не краще вдягнути дублянку, шубу або пальто, яке отже всю вагітність провисіло без діла? І відчути себе красунею!
Так ось ці другі, назвемо їх “лижниці”, найчастіше відносять себе до категорії “я живу заради дітей”. Їх характеризує не тільки лижний і спортивний одяг, а й стійке небажання робити хоч щось для себе (ходити в перукарню, наприклад).
Також часто вони невгамовно витрачають гроші на дітей, а на себе дуже скромно (непропорційно, я б сказала). Я часто зустрічаю таких мам з малюками в дорогих курточках з натуральним хутром і рюшечками, самі вони при цьому одягнені як завжди за типом лижниці. Та що там казати, я знаю мам, які беруть кредити, щоб купити малюкові шубку, тому що він у ній такий мусипусенький. Кредити!!! Хоча могли б обійтися без таких витрат, купивши зимовий комбінезон скромніший. Але ж у них у дитинстві не було натуральної шубки, то нехай дитина походить. А кредит віддамо, краще напружу чоловіка (думають вони), який до тридцяти років і так весь сивий, або сама вийду на роботу раніше, але в малюка будуть найкращі шмотки, а головне, брендові. Неймовірно, але таких мам хмари.
І, звісно, частенько такі дівчата не стежать за своєю вагою, вважаючи, що мамі це не за статусом.
І я задумалася, невже поводитися так, це і є жити заради дітей?
Ні! Жити заради дітей, це, по-моєму, намагатися дати їм життя краще і, головне, щасливіше, ніж було у вас. Але наші мами часто сприймають це як установку купити щось, чого не було в неї. Це добре, але все має бути в міру. Дуже прикро за батьків, які, їздячи на старому розбитому рено, вивантажують у парку електромобіль у вигляді мерседеса. Так і хочеться сказати, кому це потрібно?! Вашому півторарічному синові? Ні, вашим комплексам і дітям усередині вас.
Або інша установка, порву дупу, але відправлю дитину на море, сама при цьому ніколи там не бувала. А я думаю, якщо вже задумали рвати дупу, так рвіть так, щоб з’їздити разом. Адже якраз це потрібно дитині і це буде яскравим спогадом.
Так, всі ми хочемо кращого життя дітям, але як не зробити їх водночас шопоголіками і любителями матеріального?
Мені здається, це тільки поступово вселяючи, що ви даєте те життя, яке можете, робите все можливе, але спокійно, без надриву. Краще намагайтеся приділяти дитині час, ніж гроші.
Не давайте дитині того, чого не можете собі дозволити. Айфони, айпади, брендові шмотки, без усього цього можна щасливо жити. Це слизька доріжка, до “Я все заради тебе, а ти!”, у старості. А нікому це не потрібно, діти нам нічого не винні!