І серед них – не лише класика на кшталт “Білосніжки” та “Пітера Пена”. До списку нон-грата потрапила навіть “Історія іграшок – 3”. Чому?
Ви напевно чули, що “Дісней” не пройшов перевірку часом. Принаймні, найвідоміші з його анімацій виявилися несумісними з цінностями XXI століття. Зовсім недавно стримінговий сервіс Disney Plus ввів обмеження на низку своїх хітів. До числа мультфільмів, “не рекомендованих до перегляду дітям до 7 років”, потрапили “Дамбо”, “Пітер Пен” і навіть “Коти-аристократи”.
Тепер на початку кожного з них з’являється дисклеймер: “Ця програма містить негативне зображення та/або жорстоке поводження з людьми або культурами. Ці стереотипи були хибними тоді й хибні зараз”.
Дедалі більше батьків на Заході погоджуються з тим, що дітям таке краще не показувати. Британський сайт OnBuy.com навіть провів опитування серед сімей, за підсумками якого з’ясували “найзастаріліші” і “найшкідливіші” діснеївські мультфільми. Розташовуємо їх за ступенем зростання токсичності (і пояснюємо, чому, на думку західних батьків, їх краще не вмикати).
7. “Історія іграшок – 3: Велика втеча” (0+, 2010)
Здавалося б, сучасний мультфільм. Але в ньому побачили не надто компліментарне зображення жіночих персонажів.
“Лише одна з нових іграшок – жіночої статі, тобто співвідношення хлопчиків і дівчаток 3:1, – написала після виходу мультика журналістка видання Ms. Наталі Вілсон. – Багато негативних стереотипів про жіночу поведінку, які можуть створити неправильне враження про гендерні ролі. Мати у фільмі – надмірно буркотлива; Барбі – надмірно емоційна та наджіночна, її партнер Кен – комічний гей-модник”. На думку Вілсон, подібні зображення можуть навчити хлопчиків, що бути жінкою або гомосексуалістом – неправильно. Або, у всякому разі, над цим можна посміятися.
6. “Бембі” (0+, 1942)
Що не так із мультфільмом, визнаним одним із “найвеличніших анімаційних фільмів Америки”? (На першому місці – “Білосніжка”). Усе просто: він депресивний і здатний завдати дитині психологічної травми. “Король жахів”, письменник Стівен Кінг зізнавався, що смерть матері Бембі лякала його в дитинстві найсильніше на світі.
До того ж “Бембі” народжує хибний погляд на природу. Наприклад, абсолютним і єдиним злом там виступає людина, але при цьому не показують хижаків.
5. “Русалонька” (6+, 1989)
Так, і вона. Little Mermaid називають одним із найбільш “відверто сексистських мультфільмів, коли-небудь створених Діснеєм”. Почнемо з того, що героїні – лише 16 років, а вона вже сексуально приваблива (і фактично оголена!). Постійно робиться акцент на її зовнішності та прекрасному голосі (об’єктивізація!), як на головних цінностях жінки. Відьма Урсула, яка люто заздрить красі та юності Аріель – “втілення внутрішньої мізогінії”. Король Тритон, зі своїм батьківським гнівом і владністю – “зразок токсичної мужності”. Зрештою, між Аріель та Еріком нібито немає справжнього кохання – лише сексуальний потяг. Адже, по суті, вони полюбили одне одного тільки за зовнішність.
4. “Книга джунглів” (0+, 1967)
Пам’ятаєте пісеньку під назвою “Хочу бути як ти”, яку заспівав орангутанг Король Луї? Саме вона додала “Книгу джунглів” до чорного списку. Американські батьки побачили тут расизм – пародію на афроамериканців, які, згідно з давнім стереотипом, вважаються ледачими. Можливо, з цієї причини “Книга джунглів – 3” так і не побачила світ.
3. “Коти-аристократи” (6+, 1970)
Потрапили в бан з тієї ж причини: расистське зображення. Один із персонажів мультфільму – кішка з розкосими очима і зубами, що стирчать, яка також має при собі палички для їжі. Цей образ створює стереотипне уявлення про вихідців зі Східної Азії. У пісні “Fortune Cookie” навіть є текст, що висміює ту саму культуру. Усе це робить кумедних і начебто нешкідливих “Котів-аристократів” неприйнятними для показу сучасним дітям.
2. “Пітер Пен” (0+, 1953)
“Коли ми ввімкнули для сина цей мультик, ми були вражені тим, наскільки він застарів, – розповідає американська журналістка Мелісса Міллс. – Я, звісно, не пам’ятала всього цього расизму та сексизму. Пітер Пен каже Венді, що “дівчата занадто багато базікають”. Тінкер Белл ревнує Венді до Пітера і навіть намагається вбити її! А цей погляд на корінних американців (“Що робить червоношкірого чоловіка червоношкірим?” – серйозно?!). Я була щаслива, коли мій син відійшов від екрана, щоб погратися зі своїми іграшками”.
1. “Дамбо” (0+, 1941)
Оригінальний “Дамбо” став нонграта відразу за кількома пунктами. По-перше, його визнано расистським. Згадайте хор ворон: їхнього лідера звуть Джим Кроу. Це – відсилання до законів про расову сегрегацію (гугліть “закони Джина Кроу”), згідно з якими в 40-х роках XX століття чорношкірим американцям було заборонено з’являтися в місцях із позначкою “Тільки для білих”.
По-друге, у мультфільмі є чорношкірі робітники, які, судячи з “Пісні про розбійників”, дуже задоволені своїм рабським становищем. А по-третє – “Дамбо” просто моторошний. Галюцинації, які являлися слоненяті, що впало в депресію і випадково напилося алкоголю, завдали психологічної травми не одній дитині.