Молода мама чесно, відкрито і з гумором розповідає про свій перший материнський досвід. Ставтеся до всього легко і насолоджуйтеся новою для себе роллю!
Вагітність – особливий стан не тільки тіла, а й душі. На останніх місяцях ти немов перебуваєш десь в іншому вимірі. Як ельф пурхаєш вулицею і з доброзичливою поблажливістю поглядаєш на оточуючих, які ще не встигли обзавестися дітьми: та що вони взагалі знають про життя? Пурхати дещо заважають великий живіт і набряклі ноги-тумбочки, але хіба такі дрібниці можуть відвернути від приємних думок? Від передчуття майбутньої зустрічі з маленьким дивом?
І ось одного чудового дня очікуванню настає кінець: ти тримаєш на руках маленький згорток, який кричить, і розумієш, що спокійному, безтурботному життю настав кінець: попереду чекають підгузки, какашки, відрижки і безсонні ночі. Загалом, життя ельфа якось дуже круто змінюється. І тут ти раптово усвідомлюєш, що від тебе приховували страшну правду: маленька дитина – це не “мімімі, уті-путі, мій солоденький!”. Це низка якихось нескінченних проблем, про які всі чомусь замовчували. Деякі речі стали для мене повною несподіванкою.
Годування грудьми. Всі розмови про те, яке це незабутнє відчуття і як це корисно для малюка і мами, тьмяніють на другу ж добу при появі тріщин на сосках. Ось уже це точно “незабутні відчуття”: коли на сосках насихає кров, а ти збираєш всю волю в кулак, щоб не кричати від болю під час годування. А всі “принади” лактостазу, коли валяєшся в ліжку з температурою під 40 і відчуттям, що груди зараз відірвуться і полетять у блакитну далечінь… А поруч лежить дитина, яка саме в цей момент хоче їсти, пити, какати і гратися з мамою.
Зміна підгузка. Для мене стало великою несподіванкою, що саме в цей момент немовля починає кричати, як потерпілий. З криками знімаємо брудний підгузок, з криками миємося, з криками одягаємо чистий і з істеричними риданнями намагаємося одягнутися. Якби ще в пологовому будинку я не побачила, що в інших все нітрохи не краще, то точно вирішила б, що роблю все неправильно.
Відсутність бажання попісяти. Мабуть, за час вагітності та пологів м’язи таза й сечовий міхур перебували в такому стиснутому стані, що потім вони впадають у ступор і просто не вірять своєму щастю. Або ніби сечовий міхур теж випадково народила. Тож писати не тягне. Взагалі. У пологовому будинку весь медперсонал періодично нагадував нам, що пора б сходити в туалет.
Сон на животі. Поки ходила з животом, я тільки й мріяла, як після пологів, у першу ж ніч, повернуся на живіт і солодко засну. Не тут-то було. Дуже складно спати на переповнених молоком грудях, з яких воно весь час намагається витекти.
Живіт. Якщо за період вагітності ваш живіт встиг вкритися милим пушком, та ще й засмагнути… То будьте готові до того, що після пологів обзаведетеся кількома кілограмами коричневого волохатого желе. У цій ситуації є тільки один позитив: часу, щоб переживати через живіт, у вас не буде.
Відсутність часу. Так, мене попереджали, що молоді мами не висипаються і у них практично не залишається часу на себе. Неправда. Ніякого часу на себе тобі й не потрібно, тому що така штука як “ти” просто перестає існувати у власній змученій свідомості. Невиразні спогади про те, що люди інколи розчісуються і чистять зуби, наздоганяють тебе десь у середині дня, і ти мляво намагаєшся пригадати, як це робиться. Про те, щоб поїсти взагалі не йдеться, доки чоловік не повернеться з роботи і не засуне тобі в зуби якийсь їстівний шматок. Цікаво, як харчуються незаміжні молоді мами?..
Дитячий сон. Чому ніхто не розповідає, що робити, якщо після півтори години безперервних танців з бубнами навколо ліжечка, малюк нарешті засинає… і тут ви чуєте характерний звук, який свідчить про те, що пора міняти памперси? Чоловіка доводиться відпоювати валер’янкою. А мене ні – я кремінь. Розвертаюся на 180 градусів і відходжу від ліжечка. Обкакана дитина – не трагедія. А ось два божевільних психопата замість батьків – уже біда.
Гігієна. Усі хором говорять про те, що малюка треба берегти від мікробів. І до певного часу ти намагаєшся: кип’ятиш пляшечки, обполіскуєш соски кип’яченою водою, миєш підлогу 2 рази на день. Але дитина росте. І коли ти в сотий раз піднімаєш її з асфальту, а вона в цей час облизує руки і те, що вона на цьому асфальті знайшла… Тисячократно намагаєшся пояснити, що автомобільні шини – це несмачно, і гризти їх – поганий тон… Загалом, анекдот про те, що “якщо дитина поїла з миски кота, то це проблеми кота”, перестає сприйматися як анекдот.
Любов. Чомусь усі навколо розповідають, як сильно ти полюбиш свою дитину одразу після її появи на світ. Брешуть. У жодній мові світу ще не придумали слова, здатного пояснити твоє ставлення до цього маленького джерела “проблем”. Любов – це щось інше, що не розкриває і сотої частки твоїх емоцій. Просто ще жодна людина на землі не знайшла слів, які б точно описали це почуття. Неземне абсолютно. Здивування. Дивишся і не надивитися. Шок! У неї є все! Вії, бровки, вушка, нігті на пальчиках і навіть дірочка в попі! Ви уявляєте? У неї є дірочка в попі! Як таке можливо? Як моє тіло створило все це? Вона дихає. Вона ворушиться. Морщиться. Дивиться. Низький уклін тому, хто все це створив! І це любов? Не вірте! Це абсолютно божевільний, неземний, захоплений стан. Це моя донька і вона справжня!