Мій милий синку, я не була готова. Але ти був готовий.
Я все точно розпланувала. Я збиралася ще кілька місяців насолоджуватися твоїм малючковим віком – особливим періодом, коли ти вже не немовля, але ще не дорослий хлопчик.
Коли ти ще обіймаєш мене по сто разів на день.
Даруєш поцілунки без приводу.
Тримаєш за великий палець, поки ми разом дивимося телевізор.
Я знала, що мій малюк майже виріс, і ретельно готувалася до твого наступного етапу.
Увесь твій одяг став малий, найбільше на світі ти полюбив машинки та динозаврів і нещодавно відкрив для себе нове захоплення – космос.
Наближався твій четвертий день народження. Я вирішила, що цього дня відзначу перехід до наступної фази.
Я оформлю твою кімнату в космічній тематиці – як ти і мріяв.
Тоді я буду готова.
Але я не очікувала, що в середу ввечері ти знайдеш постільну білизну з космосом, яку я сховала в шафі і не встигла запакувати у святкову обгортку. Я хотіла подарувати її тобі через кілька місяців.
“Мамо, це мені? Мені так подобається!” – ти витягнув згорток раніше, ніж я зрозуміла, що відбувається. – “Я космонавт!”
Постільна білизна із зірками і ракетами була не просто подарунком. Та наволочка, простирадло та підковдра символізували новий розділ у твоєму житті. Але я навряд чи розуміла, що і в моєму – теж.
Я збиралася попрощатися з моїм малюком, щоб зустріти великого хлопчика. Але через кілька місяців, а не сьогодні.
Я не була готова.
А от ти – був.
Ти почав стягувати з ліжка блакитну білизну з ведмежатами. Я купила її тобі, коли в тебе не було ні своїх ідей, ні уподобань. Коли я вперше вклала тебе в це ліжечко, воно здавалося величезним, а ти – крихітним.
“Мамо, я хочу ось це! Дуже-дуже! Будь ласка! Я космонавт!” – ти вже все вирішив.
Я тихенько допомогла тобі перестелити білизну. Замінила затишних сонних ведмежат на планети і кораблі, про які мріє будь-який хлопчисько.
Ти був в абсолютному захваті!
А в мене чомусь сльозилися очі.
Я не була до цього готова. Зате був готовий ти.
Дивно, наскільки багато значить шматочок яскравої тканини. Або пара черевиків побільше розміром. Або новий рюкзачок.
На таких простих речах стоїть мітка часу, дорослішання і незалежності. Сьогодні я вперше це визнаю.
Інші мами говорили, що діти так швидко ростуть, от би натиснути на паузу! Я не розуміла їх: я раділа кожному твоєму самостійному кроку.
До сьогоднішнього дня.
Зараз я одночасно відчуваю біль, бо йде мій малюк, і радість, бо він росте прекрасним хлопчиком.
Твоя мама обіцяє ніколи не вставати на твоєму шляху – навіть якщо нестерпно хочеться хоча б трішки затриматися.
Я дам тобі свободу на кожному етапі твого дорослішання. Але неодмінно пророню пару сльозинок, коли буду тебе відпускати.
Пишаюся тобою.
З любов’ю, мама.