Я не встигла подякувати їй за дитинство
Тепер я розумію, скільки значили ті моменти, які тоді здавалася дрібницями. Тепер я ношу її любов у собі — не гучну, не афішовану, але справжню. Іноді я чую її голос у своїх словах. Іноді відчуваю її руки, коли закутую свою дитину в ковдру.