Наша підписниця Марина розуміє, що з кожним роком скарбничка її образ на маму поповнюється. Вона давно доросла, і здається, що всі шорсткості повинні залишатися в минулому, але не виходить. Марина розповіла, що її мама робить не так, і чому це зачіпає її. Вона сподівається, що це одкровення допоможе матерям не чинити подібних помилок.
Далі зі слів підписниці
З кожним роком наші стосунки з мамою стають дедалі гіршими. Вона каже, яка я розумна і добра дочка, а сама робить речі, які я не можу пробачити. Хочу розповісти про них з надією, що моє одкровення розплющить очі хоча б одній матері, і вона перестане ображати свою дочку аналогічним чином.
Мама вирішила, що я самостійна, а синові треба допомагати
Маю молодшого брата Колю, а в нього іпотека, кредит, розстрочка… Немає одного — заощаджень. І раптом я бачу брата з новою машиною! Думала, знову вліз у черговий борг. А ні — у мами попросив та ще й без повернення.
Мама дає Колі гроші не вперше, про що я знаю з її оповідань. Вона гордо заявляє, що допомагає молодшому синові. На всі мої обурення, мовляв, де ж увага для доньки, вона заявляє, що я можу заробити сама.
Робота у мене справді престижна, платять дуже добре. Але те, що вона балує 30-річного сина, ігноруючи при цьому власну дочку, мене зачіпає. Сама завжди економить на собі, але для молодшого нічого не шкода.
На мою думку, має бути так: якщо в сім’ї кілька дітей, то й увага треба ділити між ними порівну. І я зовсім не про гроші. Мама не розуміє, як мені прикро бачити, що вона любить сина більше за мене.
Мати наводить «порядок» у моїй квартирі, але після неї залишається хаос
Коли мама приходить до мене у гості, я стресую. Їй завжди не подобається мій порядок, в якому вона бачить повний хаос. Мало слів — тільки-но переступивши поріг мого будинку, вона береться за справу. Швидко розвішує рушники по «правильних» місцях, розставляє «як треба» посуд у шафах. Після неї нічого не можу знайти, бо в квартирі повний хаос.
Але це половина біди. Мене дуже зачепило те, що одного разу, прийшовши в гості, вона зауважила: «Так, Марино, ти виросла дуже неакуратною. Поняття не маю, у кого ти така, що навіть квартиру не можеш нормально містити».
Я не можу утримувати квартиру? Та я купила її за власний кошт, мені батьки на неї не дали ні копійки! Здається, не варто і втручатися в те, як я живу у своїй хаті.
Після цих слів мені довго не хотілося запрошувати маму у гості. Чому вона не може просто попити чаю, розпитати, як у мене справи та порадіти за те, що все добре? Обов’язково треба влізти зі своєю критикою.
Мати критикує мою зовнішність і нав’язує своє бачення моди
«Доню, я таку шапку на тебе побачила! Твій колір!» — якось заявила мама, прийшовши до мене додому. Показала вже куплену «знахідку» — я так і ахнула, усвідомивши, що таке носити точно не стану. Але мама була дуже задоволена своєю покупкою. Каже, що це краще за мої дивні капелюшки, які і виглядають дивовижно, і зовсім не гріють.
Дратує те, що мати завжди критикує мою зовнішність, мій стиль одягу. З самого дитинства я чую від неї, що в мене поганий смак і неправильна постать, яку я тільки псую речами. Жодного разу я не чула від неї компліменту, і з віком починаю розуміти: це не просто дратує, а стає непробачним ставленням до мене.
Мені 32 роки, я давно самостійна, живу окремо та забезпечую себе. Я можу дозволити собі одягатися так, як хочу, але, як і раніше, вислуховую мамину критику як дівчинка. У такі моменти стає дуже важко та неприємно.
За велінням мами я не стала журналістом і сильно пошкодувала
Вже в дитинстві я розуміла, що я хочу бути журналістом. Я робила все, щоб вступити на журфак, але в 11 класі мати приголомшила мене: «Підеш на юридичний». Як я не упиралася, розмовляти було безглуздо. У мами аргумент один: «Будеш юристом — почнеш заробляти, а станеш журналістом — так і пропрацюєш до старості за копійки».
Тоді я не могла суперечити матері – вони з батьком оплачували навчання. Закінчила університет, влаштувалася на роботу, а тепер розумію: все гаразд, але душа не лежить. Щось міняти вже пізно, але я часто бачу ті перспективи, які б відкрилися мені з професією мрії.
Не можу пробачити матері те, що тоді, у моїх 16 років, вона жорстко наполягла на своєму. Вважаю, що дитина сама має обирати напрямок свого подальшого розвитку. Що толку від того, що зараз у мене є гроші, але платять їх за роботу, яка не приносить мені задоволення?
Якось мама влізла в моє особисте життя, відтоді в ній все навперейми
Ще коли я навчалася у школі, мама оцінювала моїх залицяльників. Щоправда, ніхто з них їй не подобався. Але найнеприємніший випадок стався, коли мені було 19 років.
Тоді, будучи студенткою 3 курсу університету, я закохалася у Віталіка — хлопця із сусіднього потоку. Здавалося, що все серйозно, я навіть познайомила його з батьками. Але мама не схвалила і мій вибір.
Відразу дізналася у Віталіка плани на життя, розпитала, хто його батьки. А потім видала в лоба: «Хлопче, у тебе хороших зв’язків та багатих батьків немає – кар’єру не зробиш. Нині ні грошей, ні квартири, ні машини. Значить і крутити кохання з моєю дочкою тобі рано». Розмова була грубою і короткою.
Після цього ми з Віталіком розлучилися і більше не спілкувалися. Вже тоді я зрозуміла, що тепер не познайомлю маму з жодним залицяльником. Правда й знайомити особливо не було з ким — після того випадку жодного серйозного роману. Тільки навчання, потім робота все не до цього.
Не можу пробачити, що тоді мати так нахабно та грубо влізла в моє особисте життя. З того часу воно ніяк не ладнається. Не сподобався потенційний зять — можна було висловити свою думку мені особисто, віч-на-віч. У тій ситуації вона вчинила вкрай нетактовно.
Чи досвід розкриває мої очі, чи доросле життя вносить корективи в наші стосунки з мамою. Але чим старше я стаю, тим більше приводів для образ на неї знаходжу. Не знаю, добре це чи погано, але так виходить.