Я стала мамою вдруге вже після 40 років. Під час вагітності від багатьох своїх подруг чула такі “приємні” фрази: “І навіщо ти вирішила народити в 41 рік?! Та твоя дитина в школі соромитися буде такої старенької мами. А якщо ти, не дай бог, захворієш? До того моменту, як твоя дитина школу закінчить, не доживеш. От та чи інша справа ми! Народили другого у 25 років і про пелюшки-розпашонки давно забули, як про страшний сон…”
Щось подібне я і на форумі для молодих мам читала. Там теж багато хто в глибокому шоці від того, що “бабульки” за 40 вирішили візочок покачати. Але мене чужа думка ніколи особливо не цікавила. Я народила в 41 рік і щиро щаслива! Є 7 причин стати мамою у віці “трохи за…”
Я твердо стою на ногах
У пізнього материнства теж є свої цінні переваги. У зрілі роки у мене в плані роботи все більш ніж благополучно. Тепер у мене чудова посада з відмінною зарплатою. Тому я змогла повністю зануритися в догляд за крихітним сином. Переді мною не стояла проблема “на що купити дитині зимовий комбінезон, якщо грошей ледве вистачає на їжу” (як перед деякими моїми “розумними” подружками, які народили в 25).
Доводиться залишатися молодою
У мене не було жодного бажання виглядати бабусею власного сина. Тому я активно займаюся спортом, регулярно відвідую хорошу косметологічну клініку. Як відомо, старість – радше стан душі. Тому я намагаюся докладати максимум зусиль, щоб виглядати молодою і привабливою.
Геть фанатизм!
Свого старшого сина я народила у 20 років. У той час я тряслася над дитиною, як над кришталевою вазою. Практично не спускала крихітку з рук, толком і не їла цілодобово. У підсумку голова вранці розколювалася, спина зрадницьки нила. А вигляд у дзеркалі абсолютно не радував.
При народженні другої дитини я забула про колишній фанатизм. Довгі, нудні заколисування до оніміння рук залишилися в минулому. Свій “не молоденький” хребет я теж більше не перевантажую. Часи безсонного сидіння над колискою, слава богу, минули. Мій другий син прекрасно засинає в ліжечку з функцією автоматичного заколисування.
Я встигла пожити “для себе”
З першим сином я була рада можливості залишити дитину улюбленій бабусі хоча б на кілька годин. Мені хотілося потанцювати з подружками в клубі або сходити в кафе. Адже в молодості дуже хочеться розваг.
Зараз танцюльки більше не приносять мені колишнього задоволення, та й на вечірки особливо не тягне. Головним пріоритетом у житті став мій довгоочікуваний малюк.
Я можу розділити турботи про дитину з чоловіком
Після народження першого сина я побоювалася довіряти турботи про дитину чоловікові. Мені здавалося, що він упустить крихітку, погодує малюка не тією їжею, не поміняє підгузок вчасно. Мені здавалося, що ніхто не зможе доглядати за моїм сином краще, ніж його мати.
З другою дитиною я стала більш спокійною і мудрою. Тому я дала коханому чоловікові можливість відчути себе справжнім батьком. З легкістю довіряю йому і зміну підгузків, і годування малюка з ложечки. Я більше не кажу чоловікові: “Дай його швидше сюди, ти все робиш неправильно!”
Лікарі тепер розмовляють зі мною зовсім іншим тоном
Коли я ходила в жіночу консультацію під час першої вагітності, лікар-гінеколог без жодних церемоній зверталася до мене на “ти” і на всі мої запитання найчастіше відповідала крізь зуби односкладовими фразами. Мабуть, думала, що молоденька матуся все одно мало що зрозуміє.
З другим сином все було зовсім інакше. Тон гінеколога став абсолютно іншим. Це не дивно. Адже тепер лікар бачила в мені дорослу, відповідальну жінку, а не безтурботну, юну дівчину, яка вперше заявилася до неї на прийом у коротенькій міні-спідниці.
Власна мама нарешті вважає мене дорослою
І, наостанок, дуже важлива причина народити після 40. Моя мама вже не читала мені нотації і не давала купу порад про те, як варто доглядати за дитиною. Та якось нерозумно вже дорослу тітку вчити, як поводитися з власним малюком!
А взагалі, я вважаю, що вік мами великого значення не має. Найголовніше, дійсно дуже хотіти дитину. Адже і в раннього, і в пізнього материнства є свої переваги!
Читайте також: “Кумедні та правдиві комікси про життя до одруження та після“