Ви прокидаєтеся, йдете до свого милого малюка, а замість нього в ліжечку оселився маленький капризуля. Раптові сльози, агресія, нескінченні питання – все це дуже дратує, але абсолютно нормально для 2-3-х річного віку. У такі моменти важливо вибрати правильну тактику поведінки. У ваших силах пом’якшити ситуацію.
Ось вісім дратівливих, але цілком природних дитячих звичок, на які важливо вміти правильно реагувати.
Завжди каже «ні»
На будь-яке запитання та пропозицію чадо дзвінко кричить: «Ні!». Знайомо? Батькам часом здається, що догодити дитині неможливо! Справжній головний біль…
Не лякайтеся: відмовами малюк показує свою індивідуальність. Вік «нехочухи» починається з 2,5 і продовжується приблизно до 3-х років. Не намагайтеся придушити протест, а краще дізнайтеся, чого хоче дитина. Запропонуйте вибрати одяг для садка, варіант дозвілля або кашу на сніданок. Для вас – дрібниці, а для малюка – знак того, що його сприймають всерйоз.
Задає багато запитань
“А чому?”, “А навіщо?”, “А як?” – мамам і татам доводиться (буквально!) по 100 разів на день відповідати на ті самі питання. Дратує, звичайно, але це потрібно. І ось чому…
Малюк пізнає світ. Він отримує масу нової інформації кожен день, і щоб запам’ятати деякі речі, чаду потрібно кілька разів повторити те саме. Будьте терплячі, агресивна реакція погано позначиться на психіці дитини. Вам здається, що питання не закінчаться ніколи, але рано чи пізно внутрішній «ачомушка» здасть свої позиції (перевірено поколіннями).
Прокидається ночами і плаче
Яку ніч поспіль ви прокидаєтеся від дзвінкого плачу, який долинає з дитячої… Тут же в пам’яті спливають усі безсонні роки, які ви пережили в перші місяці життя чада, і звучить питання: «Що цього разу?».
Кріпіться. Це може тривати довго. Якщо пережиті за день емоції були надто сильними, нічний сон страждає. Для вирішення проблеми достатньо скоригувати розклад. Активні ігри та навчання – вдень, а ввечері – спокійні ігри, тихі казки. Заспокоїти засмучену дитину вночі теж не важко. Просто побудьте з ним деякий час.
Дурачиться у невідповідний час, руйнує все навколо
У самий невідповідний момент дитина перетворюється на Вождя індіанців, якого в фарбах описав О. Генрі. Він громить, трощить, чинить опір і зовсім не хоче розуміти ніяких «треба». Не зірватися важко. Ох як важко.
Своїм бунтарством малюк закликає вас до гри. Адже це головний спосіб пізнання світу у перші роки життя. На жаль, із цим можна зробити лише одне – піддатися заклику пограти. Спробуйте вставати на 10-15 хвилин раніше, щоб з ранку у чада була можливість попустувати і виплеснути енергію.
Плаче, якщо щось не подобається
В один прекрасний день малюк починає жити під девізом: «Якщо не по-моєму, плакатиму навзрид». Каша замість млинців на сніданок? Фонтан сліз. Чи прочитали одну казку замість трьох? Фонтан сліз.
Діти запам’ятовують те, що їм найбільше сподобалося. Дивитися мультики довше, ніж зазвичай, є «смаколики» замість звичайних страв – яка дитина відмовиться від такого життя? Але як тільки привілеї закінчуються, і все повертається у звичайний ритм, малюк починає обурюватися. Тому точне дотримання розкладу – кращий профілактичний захід раптових безпричинних сліз.
Кидає речі на підлогу
Все, що не потрапляє малюкові в руки, в секунду летить на землю, в батьків, в перехожих, на інший край світу. А потім дитина плаче доти, доки їй не повернуть кинуту річ. І так повторюється по 10 (20,30,40…) разів.
Ця дратівлива звичка дуже корисна. Так малюк пізнає причинно-наслідкові зв’язки та розробляє дрібну моторику. Діти імпульсивні і не можуть контролювати свої емоції, як дорослі. Звідси бажання шпурнути щось кудись подалі (у вас таке теж буває, погодьтеся). Боротися з цим марно і не потрібно. А пояснити, які речі кидати можна, а які не можна, – раціональне рішення.
Відмовляється їсти
Спочатку малюк нагадує вам хом’ячка, який жує без зупинки і тішить своїм апетитом. Потім відмовляється навіть від улюблених страв і, здається, оголошує голодний страйк.
Педіатри кажуть: відмова від їжі може бути викликана болем зубів, що ріжуться, втомою або бажанням пограти. А часом діти просто лякаються нової їжі (у цьому питанні вони консерватори), тому вводити невідомі продукти до раціону потрібно поступово. Напихати їжею чадо ні до чого. У віці від 2-х років дитина здатна зрозуміти, голодна вона чи ні.
Влаштовує істерики
У самий невідповідний момент голос дитини перетворюється на сирену, і зупинити це неможливо. А якщо істерика трапилася в громадському місці, батьки стикаються з такою безвихіддю, що хочеться сісти на підлогу/землю і розплакатися напару з крихіткою.
Нервова система дитини ще нерозвинена, тому найменший стрес обертається істерикою. Причина поведінки криється не в поверхневих речах (наприклад, не купили іграшку), а глибше. Можливо, це втома чи емоційне навантаження. Впоратися зі станом важко, а часом неможливо. Тому треба дати дитині заспокоїтись, але не йти у неї на поводі.
Лайфхак для батьків
Бажаєте попередити агресивну поведінку малюка та навчити його справлятися з емоціями? Читайте йому якнайчастіше. Під час прослуховування розповідей задіяні емоційні центри мозку, і дитина непомітно вчиться контролювати свій стан. Ось така проста порада, яка врятує кілометри ваших нервових волокон!
Читайте також: “”Я уявлення не мав, що робити”. Історія молодого татка“