Я часто читала про післяпологові депресії. Про скачки настрою, дратівливість, раптову ненависть до близьких і навіть дитини, почуття провини, суїцидальні думки. Але завжди думала, що це повна маячня. Ніби таким способом, жінки виправдовують свою неадекватну поведінку. А на ділі, просто бісяться з жиру замість того, щоб насолоджуватися материнством. Але як же я помилялася!
Перші «дзвіночки» депресії
Після народження дочки я теж виявилася в числі тих мам, яких вважала дурними і неспроможними взяти себе в руки, організувати свій побут. Я виявилася слабкою духом, не готовою до нових обов’язків і такої відповідальності.
Найпершим розчаруванням стали пологи. Я хотіла дати життя дитині природним шляхом, але мій організм вирішив інакше. Я виявилася настільки нетерпима до болю, що під час перейм втрачала свідомість. Тоді лікарі вирішили робити кесарів.
Всі ці розповіді про його шкоду для здоров’я дітей тільки підливали масла у вогонь. І вперше взявши дочку на руки я відчула не щастя, а докори сумління.
Друга хвиля
Приїхавши додому, я побачила гори пелюшок. Виявляється, чоловік і свекруха вирішили, що памперси шкідливі і тому відмовилися їх купувати. Ось так почалося нескінченне прання і прасування пелюшок. З новонародженим і без того нелегко, а тут ще їх бзики з приводу підгузників. Загалом, вистачило мене ненадовго.
Після скандалу і ультиматуму, що пелюшками буде займатися чоловік або його мама, питання шкоди памперсів відпало. Правда, ця перемога далася мені нелегко, як морально, так і фізично.
Потім чоловік став дорікати, що я погано справляюся з материнськими обов’язками і до того ж, абсолютно себе закинула. Це зрозуміло, адже на тлі постійного недосипу у мене з’явилися мішки під очима, обличчя стало блідим, а про макіяж або зачіску я і думати перестала. Про живіт я взагалі мовчу. На його місці тепер був потворний бурдюк.
Хоча, чути такі слова від чоловіка – вкрай неприємно. Як будь-яка (поважаюча себе) жінка я образилася і хотіла «голосно грюкнути дверима», але в рідній домівці мене відмовилися приймати. Мовляв, одумайся, перестань тріпати нерви і займися сім’єю.
Гормональний збій
Я стала сильно набирати вагу, волосся випадало швидше, ніж встигали проклюнутись нові волоски. Потім посипалися брови і вії. Це був справжній кошмар. Мене охопила паніка і я з жахом металася по аптекам і косметологам в пошуках чудодійних засобів. Але нічого не допомагало.
Остання крапля
Чоловік постійно працював, мама займалася своїми справами, а свекруха любила онуку на відстані. Маля було повністю на мені, і ніхто не допомагав. До того ж, мені шалено не вистачало спілкування. 24 години з дитиною без найменшої перерви – це важко.
Мене ніхто не відвідував і ніхто не допомагав з дочкою. Мені здавалося, що я – це тягар, який незабаром загрузне в пелюшках і дитячих проблемах. Сльози так і лилися струмком. Мене все частіше відвідували думки, що я погана мама і дружина, що я урод, на якого не гляне жоден чоловік, що така мати не зможе зробити дитину щасливою.
Важкий шлях з безодні депресії
Нарешті я зрозуміла, що зі мною відбувається – це післяродова депресія. Я зібрала всю волю в кулак і спробувала її подолати.
По-перше, я вбила собі в голову, що дитині потрібна щаслива мати. Тому спробувала відволіктися від негативних думок. У цьому мені допоміг інтернет. Я стала листуватися з друзями, іншими мамами, спілкувалася на форумах, брала участь в конкурсах.
По-друге, вмовила чоловіка, маму і свекруху підміняти мене з дитиною. Вільний час проводила з користю: ходила в тренажерний зал і на йогу, відвідувала косметолога, зустрічалася з подругами.
По-третє, переклала на чоловіка частину обов’язків. Тепер він допомагав з покупками. Як виявилося, ця затія йому навіть сподобалася. Він так гордо діставав продукти з пакетів, як ніби добув їх в чесному бою.
По-четверте, стала більше часу проводити на свіжому повітрі. Гуляла з дитиною в парках, на майданчиках.
Поступово депресія відступала, а думки про нікчемність (як мами, дружини і жінки) і зовсім зникли. Тепер я розумію, що післяродова депресія – це не міф і вона може застати зненацька будь-яку, навіть дуже сильну (тілом і душею) жінку.