Партнерські пологи – особистий вибір кожного, але все-таки, як це бути присутнім на святі життя як глядач? Чоловіки і батьки, які відбулися, поділилися враженнями.
***
“Я ходив на курси, читав книжки, але ніхто не підготував мене до плаценти. Боже мій, ця штука була величезною. Звисала з обох боків сталевого лотка. Схоже на коров’ячу печінку”.
***
“У кожного свій досвід, але мені було страшенно страшно… Три спроби зробити епідуральну анестезію провалилися з тріском. Виявилося, організм моєї дружини стійкий до знеболювальних. Після 20 годин пологів її повезли на кесарів розтин. Вона відчувала майже все, нічого не діяло, намагалася зупинити лікарів у середині операції, довелося викликати додаткових лікарів, щоб вони тримали її руки.
Я пам’ятаю, як дитину дістають, лікарі кричать, щоб вона не спала, мене виганяють з операційної, пізніше віддають мені дитину, і я сиджу з донькою, гадки не маючи, чи жива моя дружина. Мені здавалося, що минула вічність, перш ніж вийшов лікар і сказав, що все гаразд”.
***
“Я витратив кілька місяців, готуючись до народження дитини, налаштував себе психологічно. Я знав, чого очікувати, а потім раптом: “Пологова діяльність слабка, потрібно робити КР”. Уявіть собі, що ви тренуєтеся для боксерського матчу, а потім раптово в день змагань судді вирішують, що це будуть змішані бойові мистецтва. Я не був готовий до цього, але зібрав волю в кулак.
Я стояв наприкінці операційного столу, поруч із дружиною і фіранкою. Те, що я бачив, було всього лише невдалим фокусом. Просто кров, майже впевнений, що я бачив селезінку, коли народився мій син. Моя дружина дивувалася, що відбувається, бо бачила, як кров відхлинула від мого обличчя. Так що так, було досить жахливо”.
***
“Пологи зайняли близько 19 годин і рухалися дуже повільно. Приблизно о 16 годині увійшла медсестра і сказала, що пора тужитися. Коли мені запропонували перерізати пуповину, я погодився, а після цього втратив свідомість. Вдарився головою. Я прийшов до тями, коли лікарі перевіряли нашу доньку і діставали послід. Він, до речі, теж упав на підлогу й окропив нас із лікарем”.
***
“Мене вразило, як лікар недбало сунув туди всю свою руку, щоб допомогти “розтягнути її” для майбутньої дитини. Коли я попросив дружину повторити таке вдома, вона не дозволила”.
***
“Обидва моїх сини народилися через кесарів розтин. Я й гадки не мав, чого очікувати, тому зателефонував своєму братові (у його дружини було 2 КС), і він сказав: “Що б вони не робили, не дивись за фіранку”. Я такий: “Та годі, зрозумів”. Він такий: “Серйозно, я кажу тобі, обіцяй мені, що ти не будеш заглядати за фіранку”.
І ось я стою біля голови моєї дружини (перед фіранкою), і все добре. Потім я чую плач дитини і, природно, заглядаю за фіранку. Клянуся, це було схоже на сцену з фільму жахів. Всюди кров! Мабуть, у мене був такий вигляд, ніби я ось-ось знепритомнію, тому медсестра веліла мені вийти з операційної”.
***
“Є річ, до якої вас не підготує жодна кількість передпологових занять. Запах. Це не схоже ні на що, що ви коли-небудь відчували. Якийсь медичний, і не зовсім огидний, але дуже неприємний”.
***
“Я ношу розумний годинник. Приблизно за 30 секунд до народження дитини, годинник пискнув на моєму зап’ясті: “Ви нерухомі, але ваш серцевий ритм перевищує 120 ударів. Може, вам слід трохи розслабитися?” Я зберігаю цей запис у своєму застосунку, зробив скріншот його і створив резервну копію в кількох місцях”.