Блог про материнство та сімейне життя
Мама 
Це було як ляпас. Несподіваний, болісний, принизливий. Він приїхав — мій син, моя надія, моя гордість — і довго мовчав. Ми сиділи на кухні, пили чай, говорили про погоду, роботу, нову квартиру. Я чекала, що він скаже хоч слово про неї — ту, з ким зібрався пов’язати своє життя.
Раніше я думала, що терпіння — це не про мене. Я могла дратуватись, коли хтось запізнювався. Не любила чекати в чергах, виводила з себе будь-яка затримка.
Мені здавалося, що я живу в мрії. Що це нарешті — воно. Те щастя, яке приходить тихо, не голосно, а з ароматом кави вранці, теплим пледом увечері й руками чоловіка, що обіймають ззаду й прикладають до ще круглого животика.
Коли ми з Віктором вирішили розійтись, я плакала ночами, але не через нього. Наш шлюб давно тріщав по швах. У нас зникли дотики, зникли розмови, зникли погляди.
Можна прочитати десятки книг про виховання, але материнство все одно вчить чомусь зовсім іншому. Воно змінює тебе зсередини, відкриває нові грані себе — іноді сильні, іноді слабкі.
Хочете дізнатися, чи справді є у вас чоловік, чи це сусід по гуртожитку, чи друг з інтернету? То швидше читайте статтю!
Цінуйте батьків. Вони — найцінніше, що в нас є. Щоб одного дня не залишилось лише жаль про невисловлене.
Це мало бути інакше. І я це уявляла не один раз. У голові був намальований сценарій, ніби з красивого фільму: природні пологи, тиха музика, слова підтримки, а потім — момент, коли я кладу на груди маленьке тепле тільце.