Жили три товариша, які мріяли про щастя. Але для кожного з них щастя означало зовсім різні речі. Перший товариш вважав, що щастя у багатстві, розкоші, великих маєтках та подорожах. Другий вважав, що щастя ховається у славі, аплодисментах, шанувальниках та таланті.
А третій думав, що знайде своє щастя у люблячий сім’ї, дитячому сміху, радості спілкування, спільних вечеряx та родинних традиціях.
Кожен з них досягнув того, про що мріяв. Але ніщо не вічне. Перед смepтною годиною зібрались три товариша разом, аби підвести підсумки.
Перший товариш почав розмову:
— Своє життя я прожив у багатстві та розкоші, як і хотів, ніколи ні в чому собі не відмовляв. Але щастя я так і не відчув, тому іду з цього життя нещасливим.
Другий товариш продовжив:
— Я мав славу, компліменти та аплодисменти, але щастя теж не знайшов. Тому іду з цього життя понівечений своєю самотністю.
А третій сказав:— Виходить я один відчув справжнє щастя. Адже я все своє життя кохав найпрекраснішу жінку на цьому світі і був нею коханий. Разом ми виростили чудових дітей та навчили їх всьому тому, що знали самі. Тому я дуже щасливий, адже після себе я залишаю на цій землі найцінніше – нових людей.