Кожні батьки чекають часу, коли в будинку звучатиме мила балаканина малюка. І якщо час іде, а дитина мовчить, дорослі починають відчувати все більше занепокоєння.
У цей момент дуже складно зрозуміти, із чим пов’язане мовчання: це або індивідуальний сценарій розвитку дитини, або проблема, яку настав час вирішувати.
Телевізор та гаджети
Загальновідомо, що телевізор та комп’ютерні ігри дітям віком від 3 років можна використовувати не більше 30 хвилин на день. Проте обставини змушують нас йти на значні поступки — навіть діти першого року життя проводять багато часу перед екраном.
Ну а як ще мамі впоратися з усіма справами, коли поруч «заводний моторчик», що потребує нескінченної уваги? Найчастіше малюк отримує заповітний мультик, а мама – довгоочікувані хвилини спокою.
Але не все так добре, як здається. З гаджетів надходить занадто швидкий і насичений потік інформації, мова в мультику звучить нерозбірливо, тому не може навчити дитину правильно говорити.
Мультики не закликають дітей до мовної активності, як, наприклад, це робить мама чи бабуся під час спільних занять. У живому спілкуванні малюк займає активну позицію та зацікавлений у тому, щоб донести до близьких свою думку.
Мовчазні батьки
Невидимий, але найпоширеніший фактор мовчання малюків – мінімальне та непродуктивне спілкування з дитиною. Розвиток мови, що активно відбувається в перші три роки життя малюка, неможливий без дитячо-батьківського спілкування. Розповідайте йому про все, що він бачить і робить: ось дзюрчить водичка, коли миємо ручки, ось зав’язуємо шнурочок…
Задавайте запитання, що стимулюють його на розмову: «Який у Олі шарфик? -м’який, білий». Якоїсь миті навіть найбільший мовчун обов’язково захоче відповісти.
Чим можна допомогти дитині, щоб потім не бігати по лікарям?
Доведено, що вправи на розвиток дрібної моторики сприяють розвитку мови.
Тому розминайте пальчики, перебирайте крупи та боби, сортуйте та складайте їх у вузькі отвори, зав’язуйте бантики та перебирайте чотки.
У дитинстві всіх тат і мам були ігри зі своїми пальчиками – “Лодоньки”, “Сорока-білобока” і т.п.
Читайте дитині книги – повільно, виразно, різними голосами, промовляючи кожен звук. Обговорюйте їх, коментуйте картинки, кожну деталь, що привернула увагу дитини.
Дуже добре розвиває мову пальчиковий театр: і ручки тренуємо, і ляльок намагаємось озвучувати.
Також важливо стежити, щоб мова, яку чує наш «мовчун», була розбірливою, виразною, не дуже швидкою. Зверніть увагу, що так зване сюсюкання, якщо діти чують його часто, приймається ними за нормальну мову. Попросіть бабусь, які іноді цим грішать, спілкуватися з онуками «як із дорослими».
Читайте також: “ПРИВІТ ДЕКРЕТ: 17 правдивих коміксів про будні мами“