В Україні така послуга явно стала б у нагоді.
Багато жителів країн Європи подарували світу цікаві тенденції. Приміром, у данців є “хюгге” – концепція створення затишку, у шведів “лагом” – уміння жити розмірено і спокійно, а у фінів же поширене таке явище, як “кюламуммі”. Це означає – бабуся “на прокат”. Звучить вкрай незвично, тому, ми вирішили розповісти про це докладніше.
“Комунальна бабуся”
Для початку розшифруємо незрозуміле слово, яке написали вище. Так, “кюламуммі” (kylämummi) з фінської перекладається як “комунальна бабуся” (або дідусь). Ця жінка або чоловік за запитом батьків приходить до їхніх дітей і проводить з ними час, ніби з рідними онуками: читає казки, допомагає робити уроки, гуляє тощо (прим. ред.: перед цим вони проходять три-чотиригодинне навчання в спеціальних центрах).
Варто зазначити, що люди похилого віку не відвідують сім’ю, як звичайні няні. Вони можуть супроводжувати чад у спортзалі, дитячому садочку, школі чи бібліотеці, щоб гратися з ними і просто спілкуватися на різні теми. Зазвичай бабусі та дідусі перебувають з дітьми в ранкові години або вдень раз на тиждень.
Найцікавіше, це все безкоштовно! Таких бабусь і дідусів у Фінляндії понад 800. І вони самі зголошуються прийти в незнайому сім’ю і надати допомогу батькам дітей, які цього потребують.
Який резон їм робити це безкоштовно, запитаєте ви. Насправді, причин усього три:
Це дає змогу бабусям і дідусям, які з якихось причин не мають власних дітей чи онуків, впоратися із самотністю. Вони отримують теплоту і спілкування, якого їм так не вистачає в житті.
Бабусям і дідусям подобається бути корисними. Вони розуміють, яку колосальну допомогу надають мамам і татам, які не можуть з різних причин вдатися до послуг власних батьків.
Це дає діткам спілкування з бабусями і дідусями, якого ті можуть бути позбавлені. Наприклад, у тій ситуації, коли рідні пішли з життя.
Ще дослідники говорять про те, що це дарує всім групам населення, які беруть участь у процесі, живе спілкування. Насамперед дітям, які в століття інформаційних технологій так звикли залипати в смартфони. А з бабусями і дідусями, нехай і не рідними, у них відпадає бажання брати в руки гаджети. Чада цікаво проводять час і зовсім не нудьгують. У підсумку, всім добре – батьки працюють, діти під наглядом, а люди похилого віку – не самотні.
Як з’ясувалося, це не споконвічно-фінська традиція. Ця ініціатива являє собою соціальний проект, який тестується, починаючи з 2003 року. Своєї активності він набув у 2006-му і користується популярністю й донині.