дитині

Що насправді потрібно вашій дитині від вас

Мамо і Тату, мені дуже важливо відчувати:

Коли я зовсім малий, завдяки вашій розраді й підтримці я вчуся того, що ви назвете “самопідтримка”. Завдяки цьому я потім, коли виросту, зможу подбати про себе і про інших.

Я іноді сам не розумію, що зі мною відбувається, – іноді я кричу і плачу, щоб мене просто не розірвало на частини. Коли ви спокійно допомагаєте мені винести мої почуття, а не кричите у відповідь, коли говорите, що ж це зі мною відбувається, – я вчуся цього сам. Я навчуся років до 8-9. Але навчуся, якщо в мене буде можливість.

Коли я злюся, я часто злюся не на вас, не приймайте це на свій рахунок, так вам легше буде витримати мої почуття.

Коли мені 1-2-3-4 і навіть 5 років, пам’ятайте, що я ще занадто малий, щоб одночасно сильно хотіти чогось і розуміти, що зі мною відбувається.

Коли я засмучений або злюся, я не чую і не розумію, що ви мені говорите. Виховуйте мене в будь-якому віці, коли і я, і ви спокійні.

Я шукаю ваш погляд. Мені важливо, щоб мене “бачили” – так я відчуваю себе проявленим у світі. І те, що я відчуваю у вашому погляді, стане моїм ставленням до себе. Мені важливо наповнитися вашим милуванням.

Щоразу, коли ви до мене торкаєтеся, я відчуваю себе більш живим, більш “здійсненим” – матеріальним. Якщо мені не вистачає ваших дотиків, я можу захворіти, відмовлятися від горщика, провокувати вас на те, щоб ви мене стукнули.

Мені важливо відчувати, що ви завжди більші за мене, що це ви знайомите мене зі світом і тримаєте мене на руках. А не я вас.

 

Мені дуже важливо навчитися приймати від вас турботу. Для цього мені важливо відчувати, що ви не жертвуєте собою. І що коли ви піклуєтеся про мене, ви подбали і про себе.

Коли ви говорите “це я через тебе…”, коли ви мене звинувачуєте в тому, що відчуваєте, я так боюся вас загубити і втратити вашу Любов, що сам “беру вас на руки”. Або заморожую почуття, щоб не було так страшно й боляче.

Мені страшно відчувати або чути, що через мене вам важко. Це нібито слова: ти винен у тому, що живеш, і ти винен мені життя.

Тільки коли мені безпечно, я можу розслабитися. Тільки коли мені безпечно, я зможу вас відпускати.

Мені потрібно встигнути звикнути до нових людей і нових місць. Коли я бачу, як ви самі знайомитеся, спілкуєтеся з кимось, торкаєтеся до когось, – ці люди стають і для мене безпечнішими.

Що більше відчуття захищеності я отримую від вас, то більш самостійним я зможу бути

Мене неможливо “привчити до рук”, коли я у вас на руках. Ваші руки – це моє гніздо. Мені важливо бути в ньому стільки, скільки саме мені потрібно, щоб зміцніти. Тільки якщо я не наповнююся відчуттям тепла і опорою ваших рук, я буду від них залежати. Або відмовлюся зовсім від своїх потреб і почуттів.

Або я буду вередувати, буду хворіти, щоб відчути, як сильно ви мене до себе притискаєте.

Я завжди, у будь-якому віці, вразливий абсолютно перед тими, кому я довіряю. І саме ваша критика, ваш сміх наді мною, ваша безцеремонність може поранити мене сильніше.

Мені важливо бачити і звикати до того, що дорослі про себе піклуються, що мамі й татові потрібен час для відпочинку.

Не потрібно виконувати всі мої бажання. Мені потрібно вчитися витримувати напругу. Але мені важливо, щоб ви визнавали мої почуття, коли я не отримую те, чого хочу.

Я не вмію відчувати “змішані” почуття, я цього навчуся тільки років до 7-8. Я вмію або любити, або ненавидіти. Або радіти, або злитися. Я не вмію “подивитися на ситуацію з іншого боку”. Поки що в мене є тільки один бік: або білий, або чорний.

Коли ви мені говорите: “на помилках вчаться!”, я цього поки що не розумію. Мені часто нестерпно бачити свої помилки. Мені було б легше, якби ви назвали мої почуття – сказали про те, що це сумно, або нормально злитися, коли помиляєшся, і тільки потім говорили про те, що помилка може вести до перемоги. Для того, щоб у будь-якому віці я міг дозволити собі помилятися, мені потрібно допомогти побачити, у чому я вже переможець.

Я не можу сказати, кого я більше люблю. Для мене відповісти на це запитання – як розірвати серце. Я не можу сказати, на кого я більше схожий, – я хочу бути схожим і на маму, і на тата, де б вони не були. І мені важливий дозвіл спиратися на вашу Любов, у яких би ви не перебували стосунках.

Іноді мені потрібно притиснутися до мами або заснути поруч із мамою, щоб відчувати її аромат, дихання і серцебиття – це допоможе мені впоратися з тривогою.

Коли ми з вами разом ходимо босоніж по траві, нюхаємо спеції, кидаємо сніжки, коли ви показуєте мені, які різні можуть бути відчуття – смаку, світла, тепла-холоду, аромату, шорсткості-гладкості, звуку, яскравості, руху – це з’єднує мене з життям. І це допомагає тренувати мій мозок краще, ніж курси раннього розвитку.

Поки мій мозок зовсім незрілий (років до 8), поки я сам не можу керувати “своїм світом”, мені дуже важливі правила. Мені дуже потрібен розпорядок дня, мені дуже важливі ритуали, мені дуже важливі звичні дії і нагадування про них. Мені дуже важливо, щоб правила не змінювалися залежно від чиїхось рішень. Коли ви то забороняєте, то дозволяєте, я злюся або мені стає страшно.

Коли ви мені говорите “це не страшно”, я не перестаю боятися. Мені стає соромно. Я перестаю довіряти або собі, або вам. І мені самотньо. Я перестаю боятися, коли ви тримаєте мене за руку, і ми разом дивимося на мій страх.

Коли мені 3-4-5… років і я кажу “мені нудно”, мені не потрібен мультик, не потрібно мене розважати, мені важливо спробувати, що я можу зробити для себе сам. Тільки так я навчуся насолоджуватися. Ви можете мені сказати: понудьгуй трохи, і до тебе прийде нова ідея.

Мені дуже-дуже-дуже-дуже-дуже важливо грати. Що більше я гратимуся, поки маленький, то легше мені потім буде вчитися в школі.

Коли я хочу з вами пограти, мені дуже важливо відчути контакт із вами. Я не знаю, що вам може бути складно грати, що у вас немає сил, що ігри можуть вас лякати. Якщо ви говорите замість цього “давай почитаємо”, то, звісно, заради того, щоб бути поруч із вами, я погоджуся. І буду потім просити замість “давай пограємося” – давай почитаємо.

Я завжди відчуваю, коли ви щось робите через силу або нещиро. Мені тоді здається, що ви мене не любите або щось приховуєте. Скажіть мені чесно: що ви втомилися, що ви зараз не можете щось робити. Будь ласка, будьте зі мною щирі – займайтеся тим, що вам самим приносить радість. Мені просто важливий контакт.

Мої сльози – це не ознака слабкості, не ознака того, що ви погані батьки. Вони говорять про те, що так я справляюся з напругою. Дитина, яка може плакати, більш стійка до життя, ніж та, чиї сльози “заморожені”. Я не знаю, що мої сльози “розморожують” ваші колись непролиті сльози, і тому вам удвічі складніше бути поруч зі мною, коли я плачу. Я плачу поруч із тим, кому довіряю.

Коли ви мені говорите “візьми себе в руки”, я можу це зробити тільки “вашими руками”. Тільки з вашою допомогою. Сила мого власного контролю проявиться тільки років до 10.

Коли ви мені говорите “раз ти такий, я йду”, я піду за вами зі страху. І навіть буду слухняним. Я готовий на все, щоб вас не втратити. Але якщо ви триматимете мою Любов у страху, то мій страх заморозить мої почуття. І мою потребу в вас.

Я можу показати, який я справжній, яким я можу бути ніжним або сильним, тільки якщо мені з вами безпечно. Тільки якщо я буду відчувати, що ви витримаєте всі мої почуття.

Мені важливо знати, що я “належу” – батькам, родині. Мені дуже важливо чути “ми”.

Якщо я дуже довго чекав на зустріч, якщо довго чекав на подарунок, якщо старанно і з великим нетерпінням готувався до свята, то коли настане “той самий момент”, то можу заціпенівши, здатися нечутливим. Це не означає, що я не ціную те, що ви мені даєте. Так мій мозок захищає мене від розчарування і перевантажень. Дайте мені трохи часу.

Мені важливо зрозуміти, що таке “Моє” і що до нього належить. І я захищатиму Моє – якщо ви мені дозволите. Не просіть мене ділитися, перш ніж я не насолодився тим, що “моє”. І я навчуся поважати “моє” – і своє, і ваше.

Якщо я здоровий, якщо мені безпечно, якщо я не перевантажений різними стимулами, я буду хотіти дізнаватися нове.

Мені завжди важливо знати, що наші стосунки важливіші за букви і цифри, за розбиті чашки і забруднений одяг.

Коли ви мене в будь-якому віці з кимось порівнюєте, мені здається, що я для вас недостатньо хороший. Я не стаю кращим, я все більше перестаю любити себе.

Щоб відчувати вашу Любов і близькість – якщо я цього не відчуваю або вас немає поруч, я готовий “стати вами” – виростити всередині себе ваші звички, ваші хвороби, вашу долю. Тільки коли я відчуваю вашу Любов і близькість “просто так”, я вирощую всередині ваш образ, як опору, але не з’єднуючись із ним, спираюся на вас, вирощуючи свою Індивідуальність.

Мені важливо чути, що іноді погані події відбуваються з дуже хорошими дітьми і людьми.

Я завжди вчуся у вас – коли ви бачите і коли не бачите. Я не можу навчитися того, чого у вас немає. І мені незрозуміло, чому ви злитеся на мене, бачачи в мені свої ж якості.

Мені важливо відчувати, що у вас для мене завжди знайдеться більше, ніж я навіть можу попросити – любові, терпіння, турботи. Що ви мої страхи, істерики, емоції зможете розчинити у своїй величезній любові.

Я точно перенесу і вашу неідеальність, і те, що ви можете на мене зірватися, і те, що іноді можете покарати, я точно перенесу ваші помилки. Мені важливіший той стан, у якому ви поруч зі мною майже завжди. 30% вашої неосудності я точно витримаю.

Я люблю вас. І мені важливо знати про вашу любов, вона для мене не завжди очевидна. Поки я малий, я люблю себе “вашою любов’ю”. І з неї виростає моя любов до себе.

Доброго дорослішання всім.

Читайте також: “Татусеві доньки: 3 важливі речі, яких дівчинку навчить тільки батько

Автор: Мама