Одна з найчастіших помилок, яких припускаються жінки, котрі самостійно виховують хлопчиків, – це те, що вони починають часто впадати в крайнощі: стають або надто жорсткими, або надто жертовними у стосунках із сином.
Батько для дитини є своєрідним мостом, який “вводить” її в соціум і зовнішній світ. Я вважаю, що, як у житті, так і в стосунках, потрібно уникати крайнощів, оскільки не обов’язково думати, що якщо в дитини з якихось причин відсутній батько, то хлопчик одразу стане невпевненим жінкоподібним невротиком.
У мене в практиці було чимало випадків, де жінки через різні обставини виховували самі дитину і все було гаразд. Дитина може стати невротиком і не поважати жінок і в повній сім’ї.
Як виховувати хлопчика без батька:
1. Свою рольову ідентичність дитина в середньому починає усвідомлювати з одного року.
Тут, на цьому етапі, хлопчикові потрібен якийсь чоловічий образ, риси характеру і поведінку якого він копіюватиме. Безперечно, що краще б це був рідний батько, але, якщо вже так склалися обставини, то варто якось заповнювати спілкування дитини чоловічими постатями – дідусем, дядьком, тощо.
А коли дитина підросте, з 6-7 років, то акуратно мотивувати її на будь-які заняття чоловічим спортом, ідеальний варіант я вважаю це єдиноборства.
2. Був у дитини батько космонавтом або слюсарем на заводі, це за великим рахунком неважливо, для дитини потрібен образ батька-героя, формування якого багато в чому залежить від матері.
Природно, що мати не повинна лаяти батька, знецінювати перед дитиною і створювати образ монстра (яким би він не був поганим на її погляд). Тому що в подальшому син буде боятися взаємодіяти з іншими чоловіками.
3. Дуже важливий ще настрій, який створює мати в процесі виховання.
Їй потрібно часто читати синові книжки про сміливих лицарів, відважних героїв, у яких простежується здоровий позитивний образ чоловіка. Щоб хлопчик бачив значущість чоловічої фігури.
4. Багато невротичних матерів, виховуючи дитину, починають оточувати її гіпертурботою і намагатися цілодобово “кудкудакати” над нею.
Несвідомо намагаючись компенсувати відсутність чоловічої уваги. Я вважаю, що хлопчик має вміти і забивати цвяхи, і прибирати у квартирі, і не потрібно стояти в нього над душею, намагаючись контролювати кожну його дію, – вчіться довіряти синові.
5. Крім цього, такі матусі часто перетворюють себе на жертву для того, щоб присвятити синові своє життя, а потім починають дитині докоряти за своє безглузде жертвування, спричиняючи в неї залежність, безпорадність, неповноцінність, і плекати почуття провини.
6. Коли хлопчик живе один із мамою, він має вчитися піклуватися про маму як про лагідну, ніжну жінку, а не як про Дейенеріс Бурерожденну.
Ну знову ж таки, тут теж не варто перегинати палицю, щоб вчити його повністю, як символічного батька, брати відповідальність за слабку беззахисну матір.
7. Якщо в житті жінки з’являється чоловік, то їй потрібно бути готовою до того, що з боку сина будуть ревнощі до чужого чоловіка.
Нічого страшного, треба просто йому пояснити і спокійно все розповісти, що ви як доросла маєте право на своє життя.
І підбиваючи підсумок, скажу, що одна з найчастіших помилок, яких припускаються жінки, самостійно виховуючи хлопчиків, це те, що вони починають часто впадати в крайнощі, або бути з ним залізною, сухою, холодною, леді, щоб, як то кажуть, у “їжакових рукавицях був”, по-спартанськи ріс.
Або починають компенсувати дитині відсутність чоловічого виховання і навпаки сюсюкатися з нею, віддаючи їй себе без залишку.