Виявляється, кілька прислів’їв цілком здатні назавжди змінити ваше ставлення до власних дітей.
Кажуть, що прислів’я – це справжнє джерело мудрості. У цьому однозначно є частка правди. Часом прислів’я вказують нам на прості істини, на які можна і потрібно зважати в повсякденному житті.
Розповімо про те, які з них часто використовують араби, коли йдеться про виховання дітей. Можна сказати, що ці фрази – це їхні принципи взаємодії з власними спадкоємцями.
“Справжній батько – це дід”
Безумовно, таке прислів’я представникам сучасного покоління може не сподобатися. Мами й тата часом не люблять, коли їхні батьки втручаються у виховання онуків. Про це говорять і психологи, стверджуючи, що бабусі й дідусі давно відстали від сучасних методів виховання, адже в їхній час було все по-іншому.
Проте араби вважають інакше. Вони впевнені, що самі батьки занадто молоді для того, щоб усвідомлювати правильність виховання дітей. А ось представники старшого покоління можуть дати онукам багато чого, адже вони мудрі, а ще – мають необхідний досвід.
“Коли твій син подорослішає, постався до нього як до брата”
Сьогодні досить рідко зустрінеш підлітка, який беззаперечно слухається в усьому старших, вважаючи, що їхня думка – істинно вірна. Скоріше навпаки – пізнаючи цей світ, дитина починає мислити ширше і вільніше, нерідко починаючи сама роз’яснювати своїм батькам, у чому вони не праві.
Це ж прислів’я пропонує поставитися до такої поведінки легко і з повагою. Спілкування на рівних допоможе батькам і підлітку уникнути будь-яких конфліктів.
“Вогонь залишає після себе тільки попіл”
Погодьтеся, такого ставлення вимагають не тільки діти, а й близькі. Часом наші емоції беруть над нами гору, і ми починаємо лаятися з домочадцями на порожньому місці.
Насправді спілкування на підвищених тонах практично ніяк не впливає на поліпшення ситуації, скоріше погіршує її, залишаючи “тільки попіл”. Араби чинять мудро, пропонуючи обговорювати будь-який конфлікт у спокої, зберігаючи розсудливість.
“Твій син такий, яким ти його виховала, а твій чоловік – такий, до чого ти його привчила”
Для багатьох дивно, чому дитина чинить зовсім не так, як її вчили батьки. Одразу з вуст матусь лунають фрази: “У кого ж він такий народився” або “де ж ти такого навчився”.
Араби ж вважають, що формування особистості дітей закладається в домі. Не дарма кажуть про те, що дітей не треба виховувати. Виховувати потрібно себе, адже спадкоємці в усьому беруть приклад із батьків. Діти вбирають їхні фрази, жести, модель поведінки в тій чи іншій ситуації.
Це арабське прислів’я змушує замислитися про те, наскільки ви є хорошим прикладом для власних дітей.
“Вітри дмуть не так, як хочуть кораблі”
Ви можете вкласти занадто багато надій і сил у свою дитину, але це зовсім не означає, що вона виросте саме такою, як ви собі уявляли. До цього потрібно бути готовими і сприймати все спокійно. Зрештою, дитина – це самостійна особистість, характер якої зовсім не обов’язково має відповідати очікуванням батьків.
“Чи буде тінь прямою, якщо стовбур кривий?”
Не логічно вимагати від своїх дітей того, чого ви самі не виконуєте. Наприклад, якщо батьки лихословлять, то скоріше за все, дитина теж це сприйме як норму. І потім зовсім не потрібно буде ображатися на неї за появу матюків у лексиконі.
А що ще?
- Те, що трапилося одного разу, може ніколи більше не трапитися. Але те, що трапилося двічі, неодмінно трапиться і втретє.
- Апетит приходить із першим шматком, а сварка з першим словом.
- Слово, утримане тобою, – раб твій; слово, що вирвалося в тебе, – господар твій.
- Хто хвалить у людині те, чого в ній немає, той насміхається над нею.