Багато майбутніх мам відчувають страх нашкодити своєму новонародженому малюкові. “А раптом я щось зроблю не так, і він постраждає”, – думають вони і вивчають підручники з материнства, ходять на курси, читають форуми.
В ідеалі материнський інстинкт, який у нормі прокидається у жінки практично відразу після появи на світ малюка, має підказати їй: так робити не варто. Але іноді матусі неусвідомлено наражають немовля і навіть себе на небезпеку.
Завалюють ліжечко м’якими іграшками
А ще одразу кладуть туди кілька ковдр – раптом малюк замерзне. І обов’язково м’яку подушечку, як же без неї. І повісити балдахін над ліжечком – щоб красиво.
Певна користь від балдахіна, звісно, є. Наприклад, влітку він захищає малюка від комарів, ховає його від сонця і зайвих рухів інших людей у кімнаті. Але при цьому в його складках ховається стільки пилу!
Звісно, його можна щотижня знімати і прати, але за цей тиждень малюк все одно встигне надихатися пилом. Крім того, були випадки, коли ненадійне кріплення ламалося і падало разом з балдахіном на ліжечко.
Тепер подушка. Навіть та, яка нібито для немовлят, все одно піднімає голівку малюка. Це може призвести до деформації хребта.
Так, є низка ситуацій, коли педіатри наполягають на подушці, але це саме той випадок, коли є медичні показання: наприклад, постійні відрижки, гіпер- або знижений тонус, ортопедичні проблеми або неправильне формування черепа. Але це радше виняток із правила.
А ще подушки, як і ковдри, м’які іграшки та інші зайві речі в ліжечку, можуть призвести до трагедії. Новонароджений, заплутавшись у них, задихнеться.
Залишають його спати в машині в автолюльці
Виключно з найкращих спонукань. Він так солодко спить, а в магазині стільки людей і так шумно. Сходимо швидко за продуктами, за півгодини нічого не трапиться.
Трапиться! Американські лікарі підрахували: 3 відсотки загибелі дітей від СРДС трапляються саме в автокріслах. Слабкі м’язи шиї не в змозі підтримувати голову дитини в потрібному положенні, і малюк гине від задухи.
Крім того, щороку в замкнених машинах помирають діти. Ви знаєте, як розжарюється зсередини автомобіль? Там просто нічим дихати – якщо залишити машину на сонці при вуличній температурі 21 градус, лише через 10 хвилин у салоні буде вже 31 градус.
Через півгодини – 40 градусів. Така гаряча консервна банка. А терморегуляція немовляти зовсім не така, як у дорослого. Воно перегрівається набагато швидше. Для отримання теплового удару йому вистачить п’яти хвилин.
З машиною може трапитися що завгодно: її евакуюють, викрадуть, у неї може врізатися інший автомобіль. А вас у цей момент не буде поруч, і ви не зможете захистити дитину.
Купують іграшки не за віком
Так, довгоочікуваному чаду хочеться скупити всього і побільше. Нехай розвивається. Але якщо на упаковці написано не давати малюкам до трьох років, значить, виробник попередив не даремно.
Як правило, в іграшках з таким маркуванням є дрібні деталі. А куди їх потягне немовля? Правильно, до рота! Ризик вдавитися і задихнутися в таких випадках дуже високий. Тому будь-яку іграшку потрібно перевірити на міцність, чи нічого не може відірватися, відчепитися, вколоти дитину тощо.
Залишають немовля одне в кімнаті “на хвилинку”
Ні, якщо в ліжечку, де – підкреслюємо – немає нічого зайвого, це ще не так страшно. Але теж небажано. А якщо на дивані або, не дай боже, пеленальному столику…
Дитина може впасти з висоти метра-півтора й отримати струс мозку, перелом. Тож думати про те, що малюк, який ще не вміє повзати, не зможе вивалитися, вкрай необачно.
Дають тверду їжу занадто рано
Ні жувальний апарат, ні травна система немовлят приблизно до 4-6 місяців не готові до звичної нам їжі. У крихіток немає ковтального рефлексу, тільки смоктальний. Тому давати їй у цьому віці їжу шматочками – дуже дивний вчинок. У кращому разі він виштовхне її язиком – це ще один рефлекс, захисний. У гіршому – спробує проковтнути, але оскільки всі рухи в роті ще не скоординовані, подавиться.
Якщо вже так хочете дати малюкові спробувати справжнє яблучко або грушу (хоча робити це до 4-5 місяців ми б не радили), купіть ніблер – це така сіточка або силіконовий контейнер для годування, через який малюк може обсмоктувати фрукт, але водночас не відкусить його. Так, цей спосіб знали ще наші бабусі, тільки замість модного ніблера в них була звичайна марля.
Гріють пляшечку в мікрохвильовці
А вночі, спросоння, ще й забувають перевірити температуру суміші. Опік рота і стравоходу – це, знаєте, дуже боляче. Краще підігрівати дитячу їжу, помістивши пляшечку в миску з гарячою водою. І завжди, запам’ятайте, ЗАВЖДИ перевіряйте, чи не гаряча суміш. Для цього потрібно лише капнути з пляшечки на тильний бік зап’ястя.
Відмовляються від щеплень
Благодатний ґрунт для дискусій, але ми сперечатися не будемо. У Європі вирувала епідемія кору. А можете собі уявити: кір у пологовому будинку? І причина цьому тільки одна – зниження колективного імунітету за рахунок масової відмови від вакцинації.
Що наступне? Краснуха, яку ми поки що офіційно перемогли? Туберкульоз? Поліомієліт?.. “Що ви скажете своїй вагітній доньці, коли вона захворіє на краснуху? Що ви не вірите у щеплення?” – поставила одного разу резонне запитання дитяча лікарка. Уявляти таку ситуацію навіть не хочеться.
Закачують малюка на ручках
Ні, ми не проти того, щоб ви брали дитину на руки. Мова саме про заколисування. Іноді в спробах за всяку ціну вгамувати ридаюче немовля батьки починають трясти його надто вже інтенсивно.
Непоодинокі випадки, коли після такого “заколисування” діти потрапляють у лікарню з травмами – пошкодити хребці немовляти або влаштувати йому струс мозку легше за легке. Є навіть термін такий – синдром дитячого струсу.
Дають сало замість соски
Цей метод використовували ще наші бабусі та прабабусі. Замість соски немовляті давали посмоктати сало або шматочок м’якушки, загорнуті в ганчірочки. Але, вибачте, тоді і борщем у 3 місяці дитину вже годували, і курячою кісточкою дозволяли ясна почухати.
Виявляється, багато мам так роблять і зараз. Причому без всяких ганчірочок. Кажуть, навіть знімає неприємні відчуття, коли в дитини ріжуться зубки.
Ми не будемо вам зараз пояснювати про незрілу травну систему, про ферменти, абсолютний жир та інше. Просто самі вслухайтеся. Сало. Замість. Соски. Немовляті. Вам не страшно?
П’ють чай із немовлям на руках
Ні, матусю можна зрозуміти, особливо якщо дитина неспокійна. Весь час кричить, весь час на руках. Можливості немає ні поїсти, ні помитися. Доводиться навіть чай пити на ходу, з крихіткою разом.
Але уявіть на секунду, що дитина різко сіпнулася і раптово заплакала. І ви абсолютно ненавмисно перекинули кухоль із гарячим напоєм на себе і на неї. Опіки будуть дуже серйозними.
Їдять свою плаценту
Дивний тренд прийшов до нас від західних зірок. Кім і Кортні Кардаш’ян, Алісія Сільверстоун і навіть Том Круз – усі вони приймали висушену плаценту в капсулах. Мовляв, плацента містить безліч біологічно активних речовин, амінокислот і ферментів, яких немає в організмі дорослої людини. Недарма у ссавців самка завжди з’їдає послід.
Але 2015 року вчені спочатку спростували здатність плаценти позбавляти жінок від післяпологової депресії, а потім і зовсім довели її шкоду. Причому не для матусі, а для її дитини, яку вона годує грудьми. Адже плацента – це, по суті, відходи.
“Передбачувані поживні речовини, такі як залізо, селен і цинк, не присутні в плаценті в достатній кількості, але в ній накопичуються важкі метали, – категорично каже гінеколог з Віденського медичного університету Алекс Фарр. – Миш’як, кадмій, кобальт, мідь тощо. При цьому плацента генетично є частиною новонародженого. Поїдання плаценти межує з канібалізмом”.
Крім того, 2017 року Центр з контролю і профілактики захворювань США розповів, що через капсули з плацентою немовлята регулярно заражалися від матерів стрептококом агалактія. Це відбувалося через те, що була порушена технологія виробництва капсул.
Ігнорують післяпологову депресію
У нас особливо не прийнято говорити про цей стан. Мовляв, примха це все. Дурня від байдикування. Тому багато матусь соромляться скаржитися і наполягати на тому, що їм потрібна допомога.
Регулярний недосип, гормональний дисбаланс і втома, що накопичується, роблять свою справу: у стані післяпологової депресії жінка здатна на страшні вчинки. А вже про радощі материнства говорити взагалі не доводиться.