Азіатські країни регулярно пробуджують у європейців змішані почуття. Часто захоплення легко змінюється вигуком: “Та як вони там живуть взагалі?” А вже Китай та його мешканці зі своїм дуже своєрідним побутовим укладом давно залишаються для нас загадкою. Чого тільки варта традиція максимально доброзичливого ставлення до родичів, які можуть спокійно погостювати на пару місяців і яким ніяк не можна відмовити. Або справжній «місяць під замком» після пологів.
Ми поспілкувалися з дівчиною, яка переїхала до Китаю, вийшла там заміж та народила дитину. А заразом довідалися, що ж такого специфічного є в ролях дружини та матері в Піднебесній, від чого будь-який пристойний європеєць точно байдужим не залишиться. А то й просто здригнеться.
Свекруха всьому голова
У китайських сім’ях мати чоловіка – завжди незаперечний авторитет. Вона знає, як краще, робить, як треба, та й сперечатися з нею часто просто безглуздо. Тим більше що в сімейній ієрархії при прийнятті рішень невістка, що прийшла «з боку», займає найнижче становище, яке лише трохи підвищується тільки після пологів. Конфлікти свекрухи та невістки вважаються неминучими. На цей рахунок є багато жартів – приблизно як у нас про зятя з тещею.
Спілкування зі свекрухою часто зводиться до досить нетактовних зауважень з боку останньої. Але такими вони можуть здаватися для західного менталітету. У Китаї таке вважається проявом крайньої турботи. Ось що розповідає про це героїня нашої статті: «Наприклад, нещодавно говорила про те, що якщо ми з сином та чоловіком залишимось далі жити у його батьків, то мені далеко й довго добиратися до роботи. А свекруха спокійно і легко так заявляє: «Ну нічого, ти побігаєш туди-сюди, може, й схуднеш“».
Жодних одноосібників і максимально тісне спілкування зі сім’єю. Усією великою родиною чоловіка
У європейських країнах вже давно не вважається ганебним відстоювати свою думку і говорити тверде «ні» щодо того, що зовсім не влаштовує. У Китаї діє непорушне правило: сім’я — це все, і їй не відмовиш. Родичі можуть попросити написати дисертацію або просто заявитись у гості на кілька місяців. І так, з цим доведеться просто змиритися і не чинити опір. Знову ж таки, змиритися доведеться саме нам, з нашим «зухвалим» менталітетом. Китайці ж вважають це все цілком нормальним та природним. Героїня нашої статті згадує: «Чоловік спочатку взагалі не розумів, навіщо нам треба жити вдвох і окремо: адже це нудно! А ось у квартирі з його батьками, братом, його дружиною та дитиною — саме те, давай бодай пару місяців із ними поживемо! І ще пару.
До речі, називати свекруху зі свекром я маю виключно „мама“ та „тато“. І коли я кажу чоловікові щось із серії „Твій тато…“, він поправляє: „Наш тато“. Але і, відповідно, моїх батьків він теж називає мамою та татом».
Розлучення? Яке таке розлучення?
Шлюб у Китаї в переважній більшості випадків один і на все життя. А розлучення тут — захід досить рідкісний і навіть ганебний з погляду суспільства. Чи означає це, що сім’ї тут міцніші? Не обов’язково. Так, дівчина, яка переїхала до Китаю, розповідає: «У свекра друг на всіх публічних заходах з’являється з коханкою — і це при живій дружині. Дружина про все це знає, але з невірним чоловіком не розлучається. Чому? Злі язики кажуть, що їй просто не хочеться “залишитися розведеною”: мовляв, це обговорюватимуть ще більше».
Забудьте про «за замовчуванням дитина з матір’ю»
Безумовно, розлучення тут таки відбуваються. І якщо у нас у цих випадках дитина зазвичай залишається з матір’ю, то в Китаї в цій ситуації часто рішення приймається на користь того, хто здатний надати синові чи дочці найкращі умови. Тобто дитина залишається з тим, у кого зарплата вища.
Після пологів протягом місяця не можна виходити з дому і іноді навіть вставати з ліжка
Цзоюецзи — саме так називається цей місяць «домашнього арешту» у китаянок після пологів. Так, протягом усього першого місяця жінка повинна сидіти вдома, кутатися в тисячу шарів одягу, їй заборонено митися і виходити з дому кудись і навіть активно рухатися. Весь місяць має бути присвячений відновленню. Ось що згадує про це героїня статті: «Це те, що я знала про цзоюецзи до того, як почала сама. І, природно, я думала, що це жахлива давня непотрібна традиція, що обмежує свободу людини. Тепер, коли я все це зазнала на собі, я можу додати кілька деталей».
Далі дівчина розповідає: «По-перше, у китайців це справді важлива традиція. Протягом місяця можна сидіти вдома або навіть у спеціальному центрі, де за жінкою доглядатиме індивідуальна доглядальниця. Мій цзоюецзи проходив удома під наглядом свекрухи. По-друге, та частина, де не можна митися, вже трохи застаріла. Мені митися дозволили. По-третє, щодо одягу. Свекруха суворо сказала, що я повинна весь місяць ходити в піжамі з довгими штанами та рукавами, у шкарпетках та у шапці. При цьому не має значення, скільки градусів у квартирі чи за вікном».
І після цього наша героїня зробила висновок: «Цзоюецзи — це річ! Адже після пологів спочатку мені справді не хотілося контактувати зі світом, всі візити родичів навіть трохи обтяжували, та й постільний режим раптово і справді був у кайф. А ще я гідно оцінила можливість дбати лише про дитину, а не про прибирання будинку, готування і все інше. До пологів я з легкою зневагою говорила китайцям: „Іноземці не сидять удома протягом місяця після пологів“. Тепер я готова додати до цієї фрази слова “на жаль”. Але все вищеописане правильно тільки для перших 2 тижнів. Після цього я відчувала, що повністю відновилася і хочу вже скоріше назад у великий світ. Але ні, довелося чекати, доки місяць скінчиться».
Дуже коротка декретна відпустка
За законом вона становить лише 3 місяці, але у деяких провінціях цей термін більший. Найщедріший декрет — півроку. При цьому варто уточнити, що трудового законодавства дотримуються далеко не скрізь і варіант декрету завдовжки 1-2 місяці є дуже поширеним. До речі, через такий короткий декрет багато китаянок навіть не намагаються годувати грудьми, а відразу переводять дитину на штучне вигодовування, тобто суміш.
Кожен перехожий знає, що краще для вашої дитини
Пам’ятаєте про безтактних свекрух? Насправді така поведінка є цілком природною для будь-якого китайця, знайомого і не дуже. А вже наявність дитини ще якийсь благодатний привід для всіляких порад. Наша героїня згадує: «Ось виходиш із ним гуляти, так одразу можна ляснути валеріанки і приготуватися до того, що всі тобі будуть говорити прямо: „Який він товстий! Мамо, давай йому води замість молока!“ Або: „Чому він у тебе такий худий? У тебе явно молока не вистачає! Терміново дай дитині молочну суміш!“.
Материнські обов’язки жінки виконують навіть на пенсії
Китайські бабусі точно не живуть своїм життям після того, як відправили дітей у дорослий світ. У Піднебесній останні 40 років історично склалося так, що батьки часто їдуть до інших міст на заробітки, залишаючи дітей на дідусів із бабусями. При цьому така допомога з онуками від бабусі (зазвичай від матері чоловіка) — це її священний обов’язок. Аж до того, що якщо бабуся має онуків, і вона їх не доглядає, то її обговорюватимуть і засуджуватимуть усі сусіди та знайомі.
Але у допомоги від бабусь є і зворотний бік
Героїня нашої статті розповідає: «Дай свекрам волю і вони відберуть дітей у батьків собі на виховання. Оскільки виросли цілі покоління, виховані виключно дідусями з бабусями, то батьки, які свого часу їхали на заробітки, зараз хочуть компенсувати це за допомогою своїх онуків. В чому це проявляється? „Малюку, мама тебе незручно тримає, так? Іди до бабусі!“, „Хто ж так памперс змінює? Давай я все зроблю“, „Ти не парься, дитину я заберу собі, тобі тільки годувати будемо приносити“. Тільки й встигай із усім цим боротися».
Як думаєте, нам є чому повчитися у мешканців цієї багатогранної країни? Чи ми все-таки надто різні?