Щастя материнства вимагає від жінки колосальних витрат фізичних та емоційних сил. Накопичена втома посилюється щоденним стомленням і продукує роздратування і злість. Негативні емоції вихлюпуються під час контактів з дитиною, що змушує матір відчувати себе винуватою. Усі ці симптоми свідчать про прогресування синдрому материнського вигорання, яке небезпечне підвищеним ризиком розвитку хронічного апатійного стану. Тому кожна мати, яка дбає про своє емоційне здоров’я та нормальний психологічний клімат у сім’ї, має вживати заходів профілактики таких пригнічувальних феноменів і знати, як впоратися з їхніми проявами до того, як вони призведуть до неврозу або психосоматичного захворювання.
Симптоми та лікування післяпологової депресії
Підступність синдрому емоційного вигорання полягає в неможливості виявлення його симптомів на ранніх стадіях. Жінка, яка почала рух у патологічному напрямі, насилу помітить такі послідовні зміни у своєму психо-фізичному стані:
- попереджувальні сигнали – надмірна захопленість функціями з догляду за дитиною та її віковим розвитком, концентрація всіх своїх інтересів саме в цій сфері та добровільна відмова від особистих потреб (нормальне харчування, сон і відпочинок);
- спад активності – наростання емоційного та фізичного виснаження, несвідоме прагнення до скорочення періоду спілкування з дитиною.
Після зазначених стадій, поступально розвиваючись, симптоми материнського вигорання переходять у діагностичні фази:
Прояв негативних емоцій – роздратування і злість у відповідь на дитячі примхи та вимоги уваги і, як наслідок, почуття провини.
Захист психіки від втоми й акумульованого негативу – деструктивна поведінка щодо дитини (зниження інтересу до процесу її розвитку, автоматизація спілкування з нею).
Психосоматичні розлади – головний біль, відсутність апетиту, безсоння.
Занурення в апатію – глибоке розчарування в усьому тому, що нещодавно було сенсом життя, вимкнення почуттів, байдуже ставлення до себе, свого сьогодення і майбутнього (може супроводжуватися проявами жорстокості до дитини).
Як впоратися із синдромом материнського вигорання?
За відсутності заходів профілактики, щоб перші симптоми про розвиток у мами вигорання не переросли в явно негативні психічні реакції, потрібно дбати про поповнення її фізичних і моральних сил.
Достатній сон, систематичний відпочинок, емоційна розрядка, хвилини тиші довели свою ефективність у запобіганні деструктивному відгуку психіки на надмірне материнське навантаження.
Якщо попереджувальні симптоми залишилися поза увагою, то перше, що має зробити мама, яка “вигоріла”, – це визнати свою злість, дозволити собі проявити негативні емоції та усвідомити адекватність такої реакції. Це допомагає зупинити деформаційну активність злості. Слід зрозуміти, що настав час почати рух у напрямку до власного Я і свого психологічного благополуччя. Таке завдання важко виконати без допомоги психолога і психотерапевта. Крім консультацій, необхідні регулярні практичні тренінги, які допоможуть виявити травмувальний фактор, поділитися почуттями, усвідомити потреби, відчути цілющу підтримку і ще раз прожити моменти, які особливо лякають і породжують деструктивні пориви.
Профілактика материнського вигорання
Абсолютно всім жінкам, які мають дітей, корисно приділяти увагу заходам профілактики емоційного вигорання:
- Забезпечувати себе повноцінним сном і харчуванням.
- Не соромлячись, просити про допомогу чоловіка та інших небайдужих родичів (бабусь, дідусів, хрещених), коли тягар відповідальності за догляд і виховання дитини стає нестерпним.
- Виділяти час для улюблених занять.
- Виконувати функції, відмінні від материнських – збагачувати життя різними смисловими навантаженнями.
- Відкриватися спілкуванню з оточуючими людьми (приятельками, сусідами, друзями, колегами).
- Не ігнорувати особисті почуття, слабкості та егоїстичні жіночі потреби.
- Дбати про збереження особистих кордонів – “фільтрувати” поради третіх осіб щодо виховання дитини.
- Знімати внутрішнє напруження за допомогою танців, пісень, прогулянок на свіжому повітрі, занять спортом.
- Бути хорошою матір’ю, другом і наставником своєї дитини, не прагнути відповідати образу ідеальної мами.
- Якщо профілактика виявляється неефективною, необхідно звернутися до допомоги професійної терапії. Психіка жінки, яка стала матір’ю, може потрапити під вплив психотравм, отриманих раніше. Фахівці допоможуть розібратися в собі, переосмислити установки, провести коригування взаємин із дитиною.