Ми давно інтуїтивно це відчували, а тепер маємо офіційне підтвердження: бабусі дійсно добріші, лагідніші та уважніші до онуків, ніж мами — і на це є біологічне пояснення.
Часто можна почути, що бабусі балують дітей, як можуть: пробачають усе, обіймають, як тільки ті чхнули, і підсовують смаколики, навіть якщо це перед обідом. Та що цікаво: своїх дітей у молодості вони виховували зовсім інакше — строго, дисципліновано і без зайвих сентиментів.
Науковці вирішили з’ясувати, чому ж з онуками все по-іншому. Виявилось, що з віком у людей активніше виробляється окситоцин — гормон, який відповідає за ніжність, турботу і прив’язаність. Саме тому дідусі та бабусі частіше відчувають прилив тепла й доброзичливості, особливо в контакті з дітьми.
Цю гіпотезу підтвердив доктор Пол Зак. У його дослідженні брали участь добровольці віком від 18 до 99 років. Їм демонстрували емоційне відео за участю маленького хлопчика. Після перегляду у старших учасників спостерігалося суттєве зростання рівня окситоцину. Виходить, що з віком серце людини, умовно кажучи, «м’якне».
Інше дослідження підтвердило ще одну цікаву деталь: зв’язок між бабусями та онуками має зовсім іншу емоційну природу, ніж стосунки з дітьми. За допомогою МРТ вчені досліджували реакцію мозку на фотографії власних дітей та онуків. Знімки онуків активували зони, пов’язані з емоційною емпатією — глибинними почуттями. А от фото власних дітей викликали когнітивну емпатію — тобто логічне розуміння ситуації, більше зосереджене на відповідальності.
На жаль, сьогодні не всі бабусі мають можливість проводити багато часу з онуками. Час народження першої дитини зміщується на пізніше, тому дідусі та бабусі нерідко вже не мають стільки енергії або ще працюють навіть на пенсії. Але ті, хто таки бере участь у вихованні онуків, без сумніву, залишають в їхньому серці особливий, дуже теплий слід.